Рівненський апеляційний суд відмовив у позбавленні батьківських прав чоловіка щодо його малолітніх синів

Однак попередив відповідача про зміну поведінки та участь у вихованні неповнолітніх хлопців, поклавши на орган опіки та піклування райдержадміністрації контроль за виконанням чоловіком батьківських обов’язків.  

Відповідач оскаржив до Рівненського апеляційного суду рішення місцевого суду, яким задоволено позов його колишньої дружини про позбавлення його батьківських прав.

Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існує заборгованість зі сплати аліментів відповідачем на користь позивачки на утримання дітей, з дітьми він не спілкується, участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні не бере.

З таким висновком місцевого суду не погодилась колегія суддів апеляційного суду, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а судом не встановлено фактичних обставин для визначення, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов’язків, і чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дітей.

Більше того, матеріали справи містять Висновок органу опіки та піклування райдержадміністрації  про доцільність позбавити відповідача батьківських прав, якому суд першої інстанції не надав належної оцінки та не звернув уваги на те, що вирішуючи це питання, орган самоврядування послався тільки на пояснення позивачки, не вивчив аргументи відповідача та відхилив його клопотання про перенесення засідання комісії на інший день, оскільки він перебуває за кордоном на роботі.

За частиною шостою статті 19 Сімейного кодексу України суд не може погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей.

Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачка не надала належних та достатніх доказів умисної й винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов’язків, яка б дозволила застосувати до відповідача крайній захід у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо малолітніх синів.

Посилання суду на існування заборгованості зі сплати аліментів та невідвідування відповідачем навчального закладу дітей у повній мірі не може свідчити про ухилення батька від виконання своїх обов’язків.

Місцевий суд у своєму рішенні вказав вчетверо завищену суму заборгованості зі сплати аліментів, натомість відповідно до вказаного розрахунку, наданого виконавчою службою,  сума сплачених відповідачем аліментів на користь синів набагато перевищує заборгованість.

Зазначене дає підстави для висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто прав наданих батькам до досягнення їх дітьми повноліття на їх виконання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на нього, і в даному спорі застосований бути не може. Тому рішення суду першої інстанції Рівненський апеляційний суд скасував та ухвалив нове — про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Суд апеляційної інстанції задоволив апеляційну скаргу відповідача, однак попередив його про зміну поведінки щодо участі у вихованні неповнолітніх синів, а на орган самоврядування поклав контроль за виконанням ним батьківських прав.