Суд визнав дії приватного виконавця неправомірними

Оскільки внаслідок накладення арешту на рахунок скаржника, на який здійснюється зарахування заробітної плати, приватний виконавець позбавив останнього засобів до існування.

Суд встановив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого у серпні 2020 року місцевим судом про стягнення зі скаржника солідарно на користь одного з банків заборгованості за кредитним договором понад 400 тисяч гривень.

Цьогоріч у червні приватний виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржникові.

Відповідно до довідки одного з банків, скаржник є власником карткового рахунка, на який йому надходить заробітна плата.

У матеріалах справи також міститься лист, наданий роботодавцем скаржника, у якому зазначається, що на виконання виконавчих листів суду першої інстанції від 11 серпня 2017 та 20 серпня 2019 року, держустанова здійснює відрахування 70% всіх видів заробітку на користь колишньої дружини — аліментів на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

У липні 2021 року працівник держустанови звернувся до суду зі скаргою на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області, в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо накладення арешту на кошти, що містяться на його відкритих рахунках, скасувати постанову приватного виконавця від 25 червня 2021 року та звільнити з-під арешту банківський рахунок, відкритий на його ім’я в одному з банків.

Ухвалою місцевого суду від 16 липня 2021 року скаргу рівнянина на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області задоволено частково.

Суд визнав неправомірною постанову приватного виконавця від 25 червня 2021 року про арешт коштів в частині накладення арешту на грошові кошти (заробітну плату), а також зобов’язав приватного виконавця зняти арешт з грошових коштів, які є заробітною платою.

У решті позовних вимог суд скаржникові відмовив.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець оскаржив її в апеляційному порядку. Просив скасувати ухвалу місцевого суду в частині задоволення скарги скаржника та відмовити у її задоволенні повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Залишаючи ухвалу місцевого суду без змін, колегія суддів погодилась з висновком суду про те, що із заробітної сплати скаржника здійснюються відрахування на стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 70 відсотків, а здійснення відрахування у більшому розмірі законом заборонено, тому арешт рахунка, на який надходить заробітна плата, є недоцільним.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, до яких належать і рахунки, на які надходить заробітна плата.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов’язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». 

Більше того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або з частини коштів  на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення  на такі кошти заборонено законом.

Своїми ж неправомірними діями приватний виконавець унеможливив отримання скаржником заробітної плати, що фактично позбавило його засобів до існування.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд взяв до уваги і правові висновки Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. У них зазначено, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу.