Рівненський апеляційний суд відмовив позивачці у задоволенні позову про визнання майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва

А також залишив без змін рішення суду попередньої інстанції, яким Товариству з обмеженою відповідальністю відмовлено у задоволенні зустрічного позову у зв’язку з обранням неефективного способу захисту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою за зустрічним позовом та ТзОВ у 2021 році був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового приміщення. Мова йде про однокімнатну квартиру в новобудові м.Рівного.

Відповідно до Договору, Новий власник зобов’язується сплатити Первинному власникові загальну вартість майнових прав на квартиру.

Наступного дня після вчинення правочину, за твердженнями позивачки, вона, перебуваючи у приміщенні забудовника, передала менеджеру з продажу нерухомості в рахунок оплати вартості квартири, кошти в розмірі 21 758 доларів США.

Також у справі є Висновок експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, у якому зазначається, що підпис у Договорі купівлі-продажу виконаний не представником ТзОВ, а іншою особою.

З огляду на це, до місцевого суду надійшло два позови: від громадянки С., яка просила визнати майнові права на об’єкт незавершеного будівництва, та зустрічний від ТзОВ — про визнання недійсним Договору купівлі-продажу.

Оскільки суд першої інстанції відмовив позивачам у задоволенні їхніх позовних вимог, представниця громадянки С. оскаржила судове рішення до Рівненського апеляційного суду.

В апеляційній скарзі просила скасувати рішення місцевого суду та постановити нове — про задоволення позову її довірительки в повному обсязі.

Рівненський апеляційний суд відхилив апеляційні вимоги представниці позивачки С. за зустрічним позовом, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням усіх обставин спору.

Зважаючи на докази, що містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачка С. за зустрічним позовом не довела обставин, на які вона посилалась  при зверненні до суду з позовом, а відтак її вимоги є необґрунтованими.

Зокрема, вона не довела факту передачі менеджеру ТзОВ коштів у розмірі 21 758 доларів США, які в подальшому мали б бути перераховані на рахунок забудовника. Більше того, у Договорі купівлі-продажу майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва житлового призначення передбачено, що сплата необхідної суми повинна здійснюватися лише в гривнях шляхом переказу коштів на поточний рахунок ТзОВ. А передача будь-яких коштів позивачки за зустрічним позовом С. представниці будівельної фірми не свідчить про сплату коштів для ТзОВ і є підтвердженням виникнення зобов’язань між вказаними фізичними особами.

Правомірно відмовив місцевий суд і в задоволенні зустрічного позову ТзОВ, оскільки спірний Договір є неукладеним, а тому неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Іншими словами — забудовникові відмовлено саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.