Уникнути відповідальності за несплату аліментів на утримання дитини не вдалося

Суд притягнув 40-річного жителя Луцького району до відповідальності та позбавив його права керування транспортними засоби на найближчі три місяці.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу, подану адвокатом на рішення місцевого суду, яким його довірителя визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) (керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами), та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Представник в апеляційній скарзі наполягав на скасуванні оскаржуваної постанови, оскільки його довірителеві не було відомо, що стосовно нього були встановлені тимчасові обмеження у праві керування транспортними засобами.

Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції — без змін.

Із матеріалів справи відомо, що стосовно Ю. було винесено ряд постанов державного виконавця про тимчасове його обмеження  у праві керування ним транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа, виданого у травні 2012 року.

Зокрема, востаннє Ю. обмежений у такому праві постановою головного державного виконавця у лютому 2020 року, яка супровідним листом та шляхом електронного-цифрового документообігу надіслала для виконання адресатові.  

Попри це, працівники патрульної поліції у червні 2023 року неподалік села Обарова Рівненського району зупинили  автомобіль «Geely», за кермом якого перебував 40-річний житель Луцького району Ю..

Патрульні склали протокол за ч. 3 ст. 126 КУпАП і скерували разом із постановою головного державного виконавця про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами і листом відділу Державної виконавчої служби до суду, який визнав порушника винним та застосував до нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією згаданої вище статті.

Погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, апеляційний суд врахував всі обставини справи, серед яких і той факт, що Ю., маючи аліментні зобов’язання з 2012 року, несвоєчасно та не в повному обсязі їх сплачував, а його покликання про те, що він нібито не знав про встановлення державним виконавцем щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, є нічим іншим як спробою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. 

Більше того, Ю. не вжив жодних заходів для погашення заборгованості зі сплати аліментів, за викликом державного виконавця не з’являвся, не цікавився станом виконавчого провадження і тим, які виконавчі заходи здійснюються, що свідчить про його незацікавленість у виконанні покладених на нього обов’язків.

На думку апеляційного суду, застосований місцевим судом до Ю. вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.