Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відхиляючи апеляційну скаргу представника позивача та залишаючи рішення суду попередньої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу без змін, Рівненський апеляційний суд вважає, що від встановлення юридичного факту, майнові права сторони, яка позивається, не змінюються.
Із матеріалів справи відомо, що між позивачем і відповідачкою був укладений шлюб, який тривав два роки. Колишнє подружжя продовжило проживати однією сім’єю в квартирі, яка на правах приватної власності належить колишній дружині позивача. За цей час сторони придбали два автомобілі, перший зареєструвавши на чоловіка, другий — на жінку, а також згідно з договором про поділ майна, отримали у приватну спільну часткову власність свої частки в будинку в одному з міст Рівненської області.
Після остаточного розірвання стосунків, відповідачка взяла шлюб та прізвище нового чоловіка, а позивач звернувся до місцевого суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. При цьому вимог про визнання майна об’єктом права спільної сумісної власності щодо визначення правового статусу нерухомого майна він не заявив.
Більше того, окрім фотографій про спільно проведений час із відповідачкою та клопотання про допит свідків, які можуть підтвердити обставини проживання, позивач не надав доказів у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України. Саме її норми передбачають обов’язок сторони позивача надати суду підтвердження ведення спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які б засвідчували реальність сімейних відносин.
З огляду на такі обставини, суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, а апеляційний суд залишив оскаржуване представником позивача рішення суду без змін, відхиливши апеляційні вимоги про його скасування та постановлення нового судового рішення — про задоволення позову.
Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку, що суд попередньої інстанції правильно, всебічно і повно встановив обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та застосував правові норми при вирішенні цього спору.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції також врахував Пленум Верховного Суду України в п. 20 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя». У ньому зазначається, що при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Прийняте апеляційним судом рішення жодним чином не порушує майнові права позивача.
_03_03.png)
