Право суду на поновлення строку апеляційного оскарження не є безмежним

Рівненський апеляційний суд відмовив апелянтці у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови місцевого суду, якою її визнано винною у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Торік 3 серпня близько 9:35 працівники патрульної поліції на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» зупинили автомобіль «HYUNDAI ACCENT», за кермом якого перебувала 43-річна рівнянка. Результати Drager показали, що жінка таки вживала алкоголь, вміст якого в крові складав близько трьох проміле (2.82).

Місцевий суд притягнув водійку до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) та ще й стягнув з неї 17 000 штрафу, а також позбавив права керування транспортними засобами впродовж найближчого року.

Захисник жінки, попри встановлені законодавством строки на оскарження, звернувся до апеляційного суду не впродовж десяти днів після проголошення судового рішення, а через півтора місяця.

Зауважимо, що Рівненський апеляційний суд переважно задовольняє клопотання сторони про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо він пропущений з поважних причин. Однак право суду на такі дії не є безмежним.     

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, з’ясував, що справа неодноразового призначалася до розгляду в місцевому суді, про що рівнянка повідомлялася вчасно й  належним чином. Жінка щоразу подавала заяви про відкладення розгляду справи та видачу їй матеріалів для ознайомлення.

Зрештою, торік у листопаді суд першої інстанції виголосив рішення, яке за тиждень було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, стороні надсилалася копія постанови, що підтверджує факт об’єктивної можливості ознайомитися з судовим рішенням і можливістю оскаржити його в апеляційному порядку у встановлені та розумні строки.

Оскільки норми діючого КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду, апеляційний суд визначає такі причини в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Захисник адмінправопорушниці не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, тому суд апеляційної інстанції відмовив йому у задоволенні клопотання та повернув апеляційну скаргу у зв’язку із пропуском строку, встановленого для її подання.

Європейський суд з прав людини зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки, оскільки один із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов’язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).