Застосування адміністративного стягнення до осіб, які сідають за кермо напідпитку, застосовується з метою виховання й попередження вчинення аналогічних правопорушень

Рівненський апеляційний суд відхилив клопотання адвокатки особи, що притягується до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті — КУпАП), про призначення адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки воно суперечить положенням ст.ст. 2, 130 КУпАП і не узгоджується з доводами апеляційної скарги.  

Торік у ніч на 19 грудня патрульні поліції на вулиці Князя Романа в Рівному зупинили автомобіль «Peugeot 3008», за кермом якого перебував 37-річний місцевий житель. Оскільки у водія були ознаки алкогольного сп’яніння, правоохоронці запропонували йому на місці пройти огляд на визначення стану сп’яніння, а коли той відмовився, вказали на можливість обстежитися у спеціалізованому медичному закладі.

Після відхилення і такої пропозиції, патрульні склали на водія адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння) і разом з актом відмови від проведення огляду, направленням водія на огляд до медичного закладу, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції скерували для розгляду до місцевого суду.

Суд першої інстанції визнав особу винною за інкримінованою йому статтею, та наклав стягнення, згідно з санкцією: штраф у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Адвокатка особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскаржила це судове рішення до Рівненського апеляційного суду, просила його скасувати, а провадження у справі закрити, зазначивши в апеляційній скарзі, що її довіритель не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, тому оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки місцевий суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи і не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним у матеріалах справи доказам.

Водночас адвокатка подала клопотання про застосування до її довірителя правил ст.69 Кримінального кодексу України (призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті), і призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким клопотанням адвокатка фактично визнала факт керування її довірителем автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, і це суперечить доводам апеляційної скарги, а також положенням ст.ст. 2, 130 КУпАП.

Рівненський апеляційний суд, зважаючи на обставини справи, відхилив апеляційну скаргу адвокатки й відмовив у задоволенні клопотання, залишивши оскаржувану постанову суду попередньої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує, що санкція ст. 130 КУпАП є неподільною, і застосування покарання у виді штрафу й позбавленням права керування транспортними засобами впродовж року є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових аналогічних правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.