Рівненський апеляційний суд закрив провадження за апеляційною скаргою на рішення місцевого суду

Та повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки апелянтки не вирішувалися, і несприятливі наслідки для неї не настали.

Суд апеляційної інстанції відкрив провадження за апеляційною скаргою, поданою на рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено у задоволенні позову до дружини про розірвання шлюбу.

Оскаржуване рішення суду мотивоване положеннями п. 5 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України), яким передбачено, що позовна заява про розірвання шлюбу повертається судом, якщо її подано під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України, та обґрунтоване тим, що провадження у цій справі було відкрито в порушення вимог законодавства — через приховування позивачем інформації щодо наявності дитини віком до одного року.

Громадянка Р. в апеляційній скарзі вказувала на те, що проживала з позивачем Б., який наразі вважається особою, що зникла безвісти при виконанні військового обов’язку, у фактичних шлюбних відносинах, і вони планували після його розлучення укласти шлюб. Стверджувала, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки зачіпаються її права та інтереси.

Просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала, а відкрите апеляційне провадження — закриттю з наступних підстав.

За змістом статей 17, 352 ЦПК України особи, які не беруть участь у справі, мають право на апеляційне оскарження, якщо оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про їхні права чи обов’язки.

Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов’язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір на право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов’язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов’язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов’язки цієї особи.

Апеляційний суд прийшов до переконання, що до спірних правовідносин слід застосувати правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, відповідно до якого за змістом ст. 292 ЦПК України 2004 року право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участь у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

У досліджених правовідносинах суд апеляційної інстанції не встановив настання таких несприятливих наслідків для особи, що подала апеляційну скаргу.

Як зазначала у своїй апеляційній скарзі громадянка Р., вони з позивачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, однак доказів у розумінні ст. ст. 77, 79, 80 ЦПК України на підтвердження таких обставин не надала. Окрім того, у зазначений апелянткою період позивач перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, і цей шлюб на момент розгляду справи не розірваний.

Апеляційний суд виснував, що апелянтка не навела достатніх доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує її права.

Згідно з п. 3 ч.1, ч.2 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його відкриття за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про обсяг прав та обов’язків такої особи не порушувалися.

Зважаючи на норми чинного законодавства, які застосовується при вирішенні такої категорії справ, та обставини справи, Рівненський апеляційний суд закрив апеляційне провадження й повернув апеляційну скаргу особі, що її подала.

Ухвала Рівненського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 572/4924/23 (провадження № 22-ц/4815/1105/24).