Суд першої інстанції безпідставно передав майно на відповідальне зберігання особі, яке їй не належить

Рівненський апеляційний суд скасував ухвалу слідчого судді місцевого суду про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України, та передачу обладнання на відповідальне зберігання громадянинові М.. Постановив нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання М. про скасування арешту майна відмовив. Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суть справи полягає в тому, що місцевий суд у вересні 2022 року в рамках згаданого вище кримінального провадження задоволив клопотання громадянина М. про скасування арешту майна та змінив порядок і місце його зберігання, а саме — збережено арешт на гранулятор ТL 600 (700) шляхом заборони його відчуження без позбавлення права користування вказаним майном та постановлено зобов’язати працівників поліції передати його на відповідальне зберігання М..

Не погодившись із ухвалою слідчого судді, ліквідатор ТзОВ — арбітражний керуючий, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що гранулятор куплений товариством і це підтверджується відповідними документами. Обладнання обліковується за ТзОВ і передавалося в заставу.

ТзОВ було потерпілим у провадженні щодо викрадення у 2017 році з території підприємства частини лінії, а в 2021 році було розпочате нове провадження за заявою ліквідатора з метою пошуку майна банкрута і вилучений гранулятор був ідентифікований як частина викраденої лінії.

Вказав, що слідчий суддя належним чином не встановив, хто є власником обладнання, яке включене до ліквідаційної маси ТзОВ, оскільки він є майном банкрута, тому оскаржувана ухвала слідчого судді безпосередньо порушує інтереси власника майна-банкрута та його кредиторів.

Просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді місцевого суду в частині зміни порядку і місця зберігання обладнання, надання громадянинові М. права користування ним та зобов’язання посадових осіб поліції передати гранулятор йому на відповідальне зберігання. Постановити в цій частині нову ухвалу, якою М. відмовити в задоволенні клопотання про передачу йому гранулятора на відповідальне зберігання та надання права користування ним.

У письмових поясненнях представник громадянина М. вказав, що згідно зі ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування є вичерпними і не передбачають оскарження рішень за ст. 174 цього Кодексу, а всі розумні строки на оскарження вже минули.

Прокурори не заперечували проти задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого. 

Апеляційний суд встановив, що ТзОВ та його ліквідатор не залучалися слідчим суддею суду першої інстанції до розгляду клопотання громадянина М., як і відсутні відомості про отримання ТзОВ чи ліквідатором копії оскарженого судового рішення.

Колегія суддів, зважаючи на обставини справи, поновила арбітражному керуючому строк на апеляційне оскарження й ухвалила рішення про часткове задоволення його апеляційної скарги.

Оскаржену ним ухвалу слідчого судді місцевого суду про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні Рівненський апеляційний суд скасував та постановив нову ухвалу, якою відмовив громадянинові М. у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.