Апеляційний суд застосував до кредитних правовідносин строки позовної давності за заявою відповідача, яка долучена до апеляційної скарги, оскільки відповідач був неналежно повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції

Той факт, що відповідач, який був неналежно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування строків позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу представника відповідачки Р. на заочне рішення Рівненського міського суду від 22 липня 2014 року, яким позов Банку до Р. задоволено в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції у ході судового розгляду з’ясував, що відповідно до укладеного між сторонами договору від 06 жовтня 2005 року громадянка Р. отримала кредит в розмірі 2 818 грн. 40 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 24 місяці.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання відповідачкою своїх зобов’язань за договором та, як наслідок, утворення заборгованості.

Банк звернувся до місцевого суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши її розмір станом на 15 січня 2014 року в сумі 24 261 грн. 90 коп.

22 липня 2014 року Рівненський міський суд задовольнив позов Банку в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду, представник відповідачки оскаржила його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі звертала увагу колегії суддів на те, що її довірителька не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд розглянув питання про її права та обов’язки без її присутності, чим порушив її право на захист та безпосередню участь у судовому розгляді. Крім того, зазначила, що Банком пропущено строк позовної давності. З наведених підстав просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Банк просив про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника відповідачки Р. задовольнив. Заочне рішення Рівненського міського суду від 22 липня 2014 року скасував та відмовив Банку у задоволенні позову.

Апеляційним судом встановлено, що Банк звернувся до суду з даним позовом 21 січня 2014 року.

Як вбачається із наданого Банком розрахунку заборгованості Р. станом на 15.01.2014 року, відповідачка внесла останній платіж в рахунок погашення заборгованості 05 грудня 2006 року.

Долучена Банком до відзиву на апеляційну скаргу виписка по рахунку відповідачки містить відомості про те, що останні платежі були здійснені 14.06.2013 року та 28.10.2018 року. Разом з тим, погашення заборгованості 14.06.2013 року у розмірі 1,17 грн. та 28.10.2014 року в розмірі 20,00 грн. були здійснені шляхом автоматичного списання коштів, а тому не є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора,  спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Оскільки відповідачкою після сплати чергового платежу 05 грудня 2006 року інших погашень не вчинялося, відсутні підстави вважати, що з її боку після цієї дати мали місце дії, які свідчили б про визнання боргу.

Як вбачається із анкети-заяви від 06.10.2005 року, сторони передбачили надання строкового кредиту, визначивши кінцевим строком повернення 08 жовтня 2007 року.

У зв’язку з наведеним, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк позовної давності за вимогами Банку про стягнення боргу з Р. за кредитним договором від 06.10.2005 року закінчився, а відтак Банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів виходила з правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду за позовом про стягнення заборгованості, де зазначено, що той факт, що відповідач, який був неналежно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування строків позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.