Місцевий суд дійшов помилкового висновку про визнання договорів недійсними

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу факту укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі – ТОВ «ФК «Вектор Плюс») договору факторингу і договору відступлення права вимоги за іпотечним договором в частині передачі прав за кредитним договором та договором поруки. І якщо Здолбунівський районний суд позовні вимоги Олени П. задовольнив повністю, визнавши дані договори недійсними, Рівненський апеляційний суд, переглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення місцевого суду, прийшов до висновку про її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Під час розгляду в Рівненському апеляційному суді  встановлено, що 04 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» і Анатолієм П. укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав у банку кредит у розмірі 139 000 доларів США, терміном до 04 серпня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. Того ж дня між ВАТ «Сведобанк» і Оленою П. укладено договір поруки, яким належне повернення позичальником одержаного кредиту забезпечено порукою позивача.

28 листопада 2012 року між ВАТ «Сведобанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт набув право грошової вимоги на погашення заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними в реєстрі заборгованості боржників. Того ж дня, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на підставі договору факторингу передало ТОВ «Кредитні ініціативи» набуте ним право грошової вимоги до боржника – Анатолія П.

У лютому 2020 року в суд звернулася Олена П. з позовом до Анатолія П., ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання договору факторингу і договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсними. Свої вимоги мотивувала тим, що ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були не вправі укладати договір факторингу від 28.11.2012, адже не мають ліцензії на здійснення валютних операцій, яка є необхідною, оскільки предметом кредитного договору є іноземна валюта – долари США, що суперечить положенням цивільного законодавства, порушує її права та законні інтереси як поручителя за кредитним договором і договором поруки.

12 червня 2020 року Здолбунівський районний суд ухвалив рішення на користь позивача, визнавши договір факторингу та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором недійсними. Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» оскаржило рішення в Рівненському апеляційному суді.

Задовольняючи апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» про відмову Олені П. в задоволенні позову та скасовуючи рішення місцевого суду, Рівненський апеляційний суд виходив з того, що Олена П. не є стороною оспорюваних договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, що укладені між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», тобто вона не наділена правом оспорювати ці договори.

Крім того, заочним рішенням суду першої інстанції від 05 грудня 2017 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, солідарно стягнуто із Анатолія П. і Олени П. на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» 3 133 951 грн заборгованості за кредитним договором від 04 серпня 2008 року.

Тому, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, заборгованість за оспорюваним кредитним договором вже стягнута у національній валюті України – гривні, а при укладенні 04 серпня 2008 року самого кредитного договору кредитодавець вже мав у розпорядженні генеральну ліцензію Національного банку України, тобто кредитні правовідносини виникли на законних підставах.

Оскільки суд попередньої інстанції уваги на наведені  обставини не звернув, це призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.