Рівненський апеляційний суд повернув власнику приміщення належне їй для проживання

У належному позивачу будинку проживає жінка з дітьми, яка відмовляється добровільно звільнити житло.

Громадянка К. є власником житлового будинку в одному із сіл Рокитнівського району, який вона успадкувала після смерті батька. Позивач зараз проживає в Полтавській області і має намір переїхати на постійне місце проживання до належного їй будинку, у якому на даний час зареєстровані та проживають громадянка О. разом із своїми дітьми.

В травні 2019 року К. звернулася до суду з позовом до громадянки О. про зобов’язання не чинити останньою перешкоди в користуванні домоволодінням, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення. В обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачі створюють перешкоди у здійсненні її прав, як власника, який не може вільно користуватися домоволодінням, відмовляються добровільно звільнити житло та знятися з реєстрації.

Рішенням Рокитнівського районного суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, К. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначала, що громадянка О. не є власником будинку в якому проживає, а також не являється членом сім’ї власника, та продовжує проживати разом із дітьми в будинку, чим позбавляє її права володіння і користування належним їй житлом. Просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Права власника житлового будинку передбачають право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення місцевого суду — до скасування. Зобов’язано громадянку О. не чинити перешкоди позивачу в користуванні домоволодінням та виселення останньої разом з дітьми з житлового приміщення.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем будь-яких угод щодо користування спірним будинком не укладалося, відповідачі проживають у будинку без будь-яких правових підстав, чим порушують права позивача, як власника даного будинку. Відповідачі не являються членами сім’ї, як позивача так і попереднього власника будинку та не були пов’язані з ними спільним господарством та побутом.

Проживання сторонніх осіб в будинку є перешкодою для власника здійснювати свої передбачені законом права. При цьому сторонніми вважаються особи, які не є членами сім’ї власника, займають житлове приміщення без наявності на те його згоди та відповідної правової підстави.

Відповідачка та її діти мають право та можливість переселитися до свого чоловіка та батька. Крім того, громадянка О. та її син, який є повнолітнім, мають право побудувати собі житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.