За несплату боргу чоловіка тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України

Маючи заборгованість по кредиту в розмірі 72012, 57 доларів США, боржник регулярно перетинав державний кордон України, літаючи на відпочинок. Проте, виконавчій службі пояснював, що не немає фінансової можливості сплачувати заборгованість за виконавчим документом.

На виконанні у державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, який виданий Рівненським міським судом, про солідарне стягнення із громадян О. та Н. на користь банку заборгованості по кредитному договору в розмірі 72012, 57 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.04.2012 року, становить 575 020, 37 гривень.

У червні 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, боржника О. до повного виконання зобов’язань покладених на нього виконавчим документом. Подання обґрунтовано тим, що рішення суду про стягнення боржником не виконано, на виклики державного виконавця чоловік не з’являється.

Ухвалою Рівненського міського суду від 28 серпня 2020 року подання державного виконавця задоволено та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянина О. до виконання зобов’язань, покладених на нього згідно виконання виконавчого листа.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, О. оскаржив її в апеляційному порядку. Зазначав, що у поданні державним виконавцем не вказано доказів того, що він має намір виїхати за межі України з метою ухилення від виконання судового рішення. Просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання державного виконавця.

Одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Причому таке обмеження можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням.

Тобто, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про виконання О. обов’язків, передбачених нормами Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем здійснено ряд заходів щодо перевірки майнового стану боржника, проте відомості про наявність в О. банківських рахунків, рухомого, нерухомого майна не встановлено. Крім того, декларацію про доходи та майно останнім не подано. Будучи обізнаним про наявність зобов’язання, громадянин О. не вчинив жодних дій та намагань спрямованих на повне або часткове виконання виконавчого документу.

Так, в діях О. вбачається винна бездіяльність щодо виконання виконавчого документу, що є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.