Відповідачка в суді бореться за майно покійного чоловіка

Переконуючи суд, що син, народжений у громадянському шлюбі з попередньою жінкою, не повинен претендувати на власність її законного чоловіка, який не визнав свого батьківства. Хоча експертизою ДНК підтверджено, що чоловік був батьком дитини з ймовірністю 99,99 %.

У Павла Н. під час спільного проживання з Наталією народився Богдан. Пізніше чоловік одружився з відповідачкою.

Після смерті Павла Н., Богдан звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вказуючи, що є сином померлого.

У листопаді 2018 року Богдан звернувся до Рівненського міського суду із позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадкування майна.

Рішенням місцевого суду позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що померлий Павло Н. є батьком Богдана.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, відповідач оскаржила його в апеляційному порядку. На її думку, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання особою батьківства. Просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позову – відмовити.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Згідно із п.3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99 %.

При оцінці всіх доказів в сукупності, судом враховується висновок експерта молекулярно-генетичної експертизи, де встановлено, що Павло Н. може бути біологічним батьком Богдана, ймовірність складає 99,99 %.

Обставини батьківства, що встановлені висновком експерта, також були підтверджені рядом свідків, які були допитані в ході розгляду справи місцевим судом.

Судом враховано, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Беззаперечних доказів на спростування батьківства Павла Н. щодо Богдана в процесі розгляду справи відповідачами не надано, а судом не встановлено.

Таким чином, біологічне батьківство померлого Павла Н. відносно Богдана, доведено на підставі належних та допустимих доказів, а тому вимога про встановлення факту родинних відносин, а саме, що Павло Н. - батько Богдана, є обґрунтована та підлягає до задоволення.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційним судом не встановлено, оскільки ці доводи є необгрунтованими, правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують та ґрунтуються на власному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.