Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов’язком кожного з батьків

Цю норму вписано у статті 185 Сімейного кодексу України. У ній також визначено особливі обставини, за яких дитина потребує додаткових витрат у зв’язку з розвитком певних її здібностей, або страждає на тяжку хворобу чи є калікою.

Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу громадянина Х. на рішення місцевого суду від 17 листопада 2020 року у справі за позовом колишньої дружини  про стягнення додаткових витрат на дитину.

Із матеріалів справи відомо, що подружжя після розірвання шлюбу у 2011 році виховує сина,  2008 року народження. Оскільки хлопчик проживає з матір’ю, з відповідача судом стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітньої дитини в розмірі 500 гривень щомісячно, та ще 300 гривень на додаткові витрати до досягнення хлопчиком повноліття.

Іншим рішенням місцевого суду, ухваленим 26 лютого 2020 року, було змінено спосіб стягнення аліментів в розмірі ¼ частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Крім того, суд стягнув з відповідача на користь колишньої дружини додаткові  витрати на дитину в розмірі 17 940 гривень. У задоволенні решти позовних вимог, серед яких — стягнення позивачем витрат на закупівлю канцелярського приладдя, придбання осіннього взуття, коригуючих окулярів та ортоптичного лікування, купівлю ноутбука суд відмовив, оскільки ці витрати не належать до додаткових. Більше того, відповідач сплачує визначені судом аліменти на ці та інші потреби, а також додаткові витрати на утримання сина.

Вважаючи рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим, громадянин Х. оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити колишній дружині у задоволенні позовних вимог повністю.   

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що витрати, зумовлені необхідністю придбання комплектів навчальних посібників, санаторно-курортного лікування та оплату абонемента на тренування у спортивній секції клубу, пов’язані з розвитком здібностей у дитини, а також необхідністю оздоровлення у зв’язку з проблемами зі здоров’ям, є додатковими. До того ж відповідач — працездатного віку, має задовільний стан здоров’я, а тому спроможний сплатити половину додаткових витрат на дитину.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Рівненський апеляційний суд виходив з того, що згідно з вимогами статей 141, 180 Сімейного кодексу України батько й мати мають рівні права та обов’язки відносно своєї дитини і зобов’язані спільно її утримувати. В зв’язку з чим суд вважає, що вказані вище додаткові витрати повинні бути розподілені між батьками у рівних частинах.

Статтею 185 Сімейного кодексу України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз’яснено, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу України участі в додаткових витратах утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.  При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

З огляду на зазначене вище, відповідачеві доведеться сплатити 17 940 гривень додаткових витрат на утримання сина, а також судовий збір та судові витрати на користь позивачки.