Втратили паспорт? Готуйтеся до ймовірних неприємностей

Жінка у суді довела, що кредитний договір із банком не укладала, а підпис на документі — підроблений.

У червні 2019 року громадянка К. звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати кредитний договір між нею та одним із банків недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що з листів відповідача, які почали надходити з вересня 2016 року, дізналася, що невідома їй особа від її імені уклала з фінансовою установою кредитний договір від 26 квітня 2016 року. Сума оформленого кредиту позивачці невідома. Також їй стало відомо, що кредит був оформлений на підставі загубленого нею раніше паспорта. Крім того, у документах банку вказана недійсна адреса реєстрації місця проживання позивачки.

Жінка звернулася із заявою до поліції, за даним фактом було відкрито кримінальне провадження, відомості за яким внесено до ЄРДР 7 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).

Просила суд визнати кредитний договір між нею і банком недійсним та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Судовим рішенням від 11 листопада 2020 року кредитний договір, укладений між громадянкою К. та фінансовою установою, визнаний недійсним. У решті позовних вимог суд позивачці відмовив за безпідставністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не підписувала кредитний договір, що підтверджується висновком експертизи, тому такий  правочин не відповідає вимогам ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, а кредитний договір — недійсний.

Фінансова установа оскаржила рішення суду в частині задоволених позовних вимог в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі відповідач зазначив, що висновок експерта є неналежним та недостовірним доказом, позивачка неодноразово користувалася кредитними коштами та двічі здійснювала часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання договірних правовідносин та схвалення правочину шляхом прийняття його до виконання.

Відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції  в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частини нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суду відомо, і це підтверджується листом відділу поліції, позивачці у листопаді 2014 року було видано новий паспорт у зв’язку з втратою документа, що посвідчує особу.

Ухвалою місцевого суду призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, згідно з висновком якої підпис від імені громадянки К. виконаний іншою особою.

Рівненський апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що відповідачка не підписувала кредитний договір, що підтверджується висновком експертизи, а відтак, у зв’язку з відсутністю волевиявлення останньої на його укладення, такий правочин не відповідає вимогам ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України. Тому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України кредитний договір, укладений 26 квітня 2016 року між громадянкою К. та банком, є недійсним.

Доводи апеляційної скарги правильності зробленого судом висновку не спростовують.

Заперечення апелянта щодо висновку експертизи є необґрунтованим. Підстав, які б свідчили про сумнівність, необ’єктивність та недостовірність зроблених судовим експертом висновків, судом встановлено не було. Більше того, відповідач був наділений правом звернутися до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, чим так і не скористався.

Покликання відповідача на виписку за рахунком, як на доказ, який свідчить про визнання позивачем договірних зобов’язань, оскільки 17 та 23 червня 2016 року відбулося поповнення картки (щоразу по 2 гривні), не заслуговують на увагу. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження, що поповнення картки здійснювала саме позивачка, а в силу встановлених обставин цей факт необхідно обов’язково довести і він не повинен викликати сумнівів.

За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.