Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Чим порушила норми статті 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника страхової компанії на рішення Здолбунівського районного суду від 31 липня 2020 року, яким задоволено позов громадянина М. про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та стягнуто зі страхової компанії заборгованість зі страхового відшкодування у розмірі 14 166 гривень. В апеляційній скарзі йшлося про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового — про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Відомо, що у листопаді 2019 року у Здолбунові сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача Б. «Hyundai Accent», отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Здолбунівського районного суду від 04.12.2019 року водія автомобіля «Рено Кенго», громадянина С. визнано винуватим за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність громадянина С. застрахована на умовах поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в одній зі страхових компаній.
Громадянин Б. подав до страховика заяву про виплату відшкодування. Оскільки страхова компанія порушила зобов’язання та не вжила усіх заходів для своєчасного здійснення страхового відшкодування впродовж 90-денного терміну, позивач змушений був звернутися за допомогою до судового експерта, який оцінив різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Вона склала понад 74 тисячі гривень.
З огляду на те, що страхова компанія сплатила громадянинові Б. 62 102 гривень страхового відшкодування, заборгованість, разом із витратами на судову експертизу в розмірі 4 900 гривень, склала 14 166 гривень, позивач за її стягненням змушений був звернутися до суду, який задовольнив його позовні вимоги повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги представника страхової компанії без задоволення, а рішення місцевого суду — без змін.
Статтею 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, та/або майну потерпілого.
Згідно п.22.1 ст. 22 цього ж Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, та/або майну потерпілого.
Статтею 36 Закону, зокрема, передбачено, що виплата відшкодування здійснюється не пізніш як через 90 з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У даному випадку — до 15 лютого 2020 року.
Відповідач порушив свої зобов’язання, передбачені ст. 34 Закону, не вжив усіх можливих заходів для своєчасного здійснення страхового відшкодування, в тому числі не організував проведення огляду автомобіля експертом-автотоварознавцем, не визначив суму збитку та не узгодив суму відшкодування. Не з’явився представник відповідача і на огляд автомобіля експертом на замовлення позивача, хоча про час його проведення був повідомлений.
Також відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування в межах 90-денного строку.
Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції щодо надання переваги висновку експерта, який поданий позивачем, оскільки у наданому відповідачем висновку про оцінку збитків відсутні відомості про те, що оцінювач (експерт) попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що суперечить ч. 7 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України.
З експертного дослідження, здійсненого на замовлення відповідача, вбачається, що експертом не проводився фактичний огляд транспортного засобу.
На переконання суду, експертна оцінка збитків, яка здійснена за ініціативи потерпілої сторони, є більш об’єктивною, оскільки здійснена судовим експертом з технічним оглядом об’єкта дослідження.
Тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності судом першої інстанції висновку не спростовують.