Суд визнав протиправним рішення про державну реєстрацію

Державний реєстратор зареєстрував право власності на земельну ділянку та житловий будинок на відповідача, чим порушив права позивача, як власниці ½ частини вказаного спільного майна.

24 липня 2015 року рішенням Рівненського районного суду було задоволено позов громадянки Д. про поділ спільного майна подружжя.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області було залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та житлового будинку з господарськими будівлями.

В травні 2019 року відповідач С. звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до державного реєстратора про визнання права власності на самочинне будівництво, технічний паспорт на житловий будинок, державний акт на право власності на земельну ділянку.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що вказана земельна ділянка та житловий будинок належить на праві приватної власності відповідачу. Підставою внесення запису стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У листопаді 2019 року Д. звернулася до суду із позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким за Н. зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

Суд першої інстанції позов задовольнив, рішення державного реєстратора – визнав протиправним та скасував.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник відповідача, оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що  рішенням суду першої інстанції від 24 липня 2015 року про поділ спільного майна подружжя було визначено режим спірного майна як об’єкт спільної сумісної власності С. та Д. Рішення суду у даній частині набрало законної сили.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За таких обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що реєстрація права власності в травні 2019 року на спірну нерухомість за С., як одноосібним власником, порушує права позивача, як власниці ½ частини спільного майна, а відтак неправомірними є і наступні реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З 16 січня 2020 року, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи апелянта про необхідність застосування такого способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати ефективне відновлення порушеного права позивача, апеляційним судом відхиляються.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким за Н. зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.