Рівнянин у суді довів, що над матір’ю насильства не вчиняв

Чоловік, якого місцевий суд без його присутності визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру в сім’ї), оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду.

Апелянт С. проживає в Рівному, його матір — в одному з сіл Дубенського району.

З протоколу про адміністративне правопорушення відомо, що торік у листопаді громадянин С., перебуваючи в будинку, де проживає його матір, вчинив відносно неї домашнє насильство економічного та психологічного характеру: шарпав, штовхав, виганяв з будинку, який належить йому, не давав їй доступу до речей.  

Постановою Дубенського міськрайонного суду від 12 лютого 2021 року громадянина С. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, громадянин С. оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. Увагу суду в апеляційній скарзі він звернув на те, що докази, які долучені до протоколу, ґрунтуються лише на письмових поясненнях його матері. Свідків та подій обставин, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, немає. Більше того, суд розглянув справу без його присутності, чим порушив його право на захист та подання доказів.

Просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що громадянин С. з матір’ю не проживає, відтак спільним побутом вони не пов’язані.

Із письмових пояснень вбачається, що конфлікт, який між ними виник, має цивільно-правовий характер стосовно володіння, користування та розпоряджання будинком, власником якого є громадянин С., а проживає в ньому мати апелянта.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення рівнянином неправомірних дій.

Протокол про адмінправопорушення, складений стосовно нього, не може бути визнаний належним доказом у даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв’язку з відсутністю у діях громадянина С. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 273-2 КУпАП.