Кооператив отримав кошти та не виконав умов договору

Позивач уклала Договори пайової участі у будівництві кварталу житлової забудови в Рівному та достроково оплатила пайовий внесок в розмірі 609 362 гривень, однак будівництво не розпочалося, відповідач об’єкт у експлуатацію не здав.

На початку березня 2016 року між Обслуговуючим кооперативом та Д. було укладено договір пайової участі в будівництві, за умовами якого остання вступила, а Обслуговуючий кооператив прийняв її в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови в Рівному. Позивач зобов’язалася взяти пайову участь в будівництві кварталу житлової та громадської забудови з метою отримання у власність квартири.

Кооператив зобов’язався організувати і забезпечити будівництво об’єкта та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100%) сплати пайовиком пайового внеску.

У квітні 2020 року Д. звернулася до суду з позовом до кооперативу, в якому просила визнати за нею майнове право на квартири, згідно з Договорами. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона уклала Договори пайової участі у будівництві. Вона достроково оплатила вартість квартир, чим повністю виконала всі свої фінансові цивільно-правові зобов’язання по Договорах. Однак, кооператив зобов’язань за Договором не виконав, об’єкт у експлуатацію не здав.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, адвокат оскаржив його в апеляційному порядку. Просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконала грошові зобов’язання за договором пайової участі у будівництві, за якими набула право вимоги, повністю сплативши вартість об’єктів будівництва. Громадянка Д. вчинила дії, спрямовані на отримання права власності на об’єкти інвестування після завершення їх будівництва та введення в експлуатацію.

У свою чергу відповідачем Обслуговуючим кооперативом своїх зобов’язань щодо будівництва об’єктів, введення їх в експлуатацію та передачі позивачу у встановлені договорами строки не виконано.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про початок будівництва кварталу житлової забудови, як і докази будівництва, передбаченого укладеними позивачем договорами об’єктів нерухомого майна будь-ким з відповідачів. Також не має доказів набуття останніми майнових прав на приміщення в об’єкті інвестування, що пов’язується з моментом початку будівництва.

Доказів отримання відповідачами будівельного паспорту, дозволу на виконання будівельних робіт, подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю, або вчинення ними інших дій, які б свідчили про його намір розпочати будівництво, матеріали справи не містять, що ставить під сумнів можливість виконання зобов’язань за договорами.

Також відсутні будь-які дані про виділення відповідачам або позивачу у користування або власність земельної ділянки під будівництво кварталу житлової забудови.

Позивач просила визнати за нею майнові права на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких не було здійснено, а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання за нею майнових прав, який у даному випадку не можна вважати ефективним.

У договорі відсутня умова про можливість набуття пайовиком майнових прав на квартири у випадку порушення кооперативом своїх обов’язків, але передбачені інші правові наслідки такого порушення.

Громадянка Д. не заявляла вимог щодо стягнення штрафних санкцій, виконання умов договору, розірвання договору та повернення переданих пайових коштів кооперативу, який не виконав взяті на себе перед позивачем зобов’язання та порушив її права.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.