Зобов’язання щодо сплати кредитного боргу входять до складу спадщини

А частина 1 статті 1281 Цивільного кодексу України встановлює обов’язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу захисника громадянки К. на рішення місцевого суду, яким позивачці відмовлено в задоволенні позову про стягнення коштів кредитором спадкодавця. В апеляційній скарзі йшлося про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового — про задоволення позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, наданням їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права місцевим судом, апеляційний суд прийшов до висновку про її задоволення.

Із матеріалів справи відомо, що між позивачкою та батьком відповідача існували господарські правовідносини, що виникли згідно з укладеними договорами, відповідно до яких позивачкою надавалися платні видавничі послуги.

Факт надання таких послуг підтверджується Актами надання послуг, що підписані обома сторонами.

Відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань батько відповідача припинив свою підприємницьку діяльність у травні 2018 року.

Однією з особливостей припинення зобов’язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за кредитними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Такий висновок закріплений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 03.07.2018 року у справі № 12-113гс18.

Також відомо, що батько відповідача помер у черні 2018 року. Суд встановив факт існування заборгованості у розмірі 28 698 гривень, наявність та розмір якої відповідачем не спростовані. Спадкоємцем після його смерті став син, до якого перейшли усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті. Ці норми передбачені статтями 608, 1218, 1219 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 1281 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату смерті боржника) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка вказувала, що про смерть боржника їй стало лиш у лютому 2019 року, і такі обставини відповідачем не спростовані.

У відповідності до положень ст. 1282 Цивільного кодексу України позивачка звернулася з претензією до спадкоємця з вимогою погасити заборгованість, яку спадкоємець залишив без виконання і реагування. Це й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд врахував ч. 1 ст. 1281 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов’язок спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб, і яка відповідачем не була дотримана.

Аналізуючи викладені вище доводи, беручи до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність  кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки про стягнення заборгованості із відповідача та необхідність їх задоволення судом у повному обсязі.