Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини (день смерті спадкодавця)

З цього дня у спадкоємців для її прийняття є шість місяців. Це передбачено нормами ст.ст. 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу позивача М. на рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позову про поновлення строку для прийняття спадщини, що залишилась після смерті його батька.

В апеляційній скарзі позивач посилався на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив судове рішення скасувати та ухвалити нове — яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Із матеріалів справи відомо, що батько сторін, брата та сестри, помер у січні 2018 року, і йому на праві власності належав житловий будинок у Рівному, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У вересні 2018 року позивач М. звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті батька. Нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою заявникові відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька. Підставою відмови нотаріус вказав неподання спадкоємцем документів, що підтверджують право спадкодавця на будинок та право М. на спадщину.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, яка відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини — смерті спадкодавця (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1  статті 1269 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

З огляду на це, апеляційний суд погодився з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об’єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 Цивільного кодексу України, які перешкоджали позивачеві у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Колегія суддів також погодилась із висновком місцевого суду про те, що причини, на які посилається позивач, а саме — необізнаність про смерть батька, перебування за межами області та неможливість тимчасового приїзду в Рівне, недобросовісна поведінка відповідачки, не є такими, що позбавляли його можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Апеляційний суд також взяв до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року № 1320цс17.

Оскільки апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які заслуговували б на увагу, і які б спростовували висновки рішення суду першої інстанції, Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу позивача М. відхилив, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишив без змін.