Рівненський апеляційний суд застосував до неповнолітнього правопорушника з багатодітної родини альтернативний захід впливу

Це не є адміністративним стягненням у розумінні статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), та застосовується тоді коли виховання неповнолітнього можливе без застосування каральних заходів.

Судом встановлено, що в червні цього року після 22-ї години 16-річний мешканець Сарненського району в одному з сіл керував мотоциклом марки «Бірд-125» без реєстраційного номера, без шолома, чим порушив Правила дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.

Поліцейські склали протокол за цією та іншими статтями КУпАП, серед яких — ч. 2 ст. 122, ч.1 та ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 130 цього Кодексу, й скерували до суду.

Місцевий суд своєю постановою визнав неповнолітнього порушника винним у вчиненні адміністративних правопорушень та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погодившись із постановою суду, захисник неповнолітнього оскаржила її до Рівненського апеляційного суду.

В апеляційний скарзі наголошувала, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки останнього не можна вважати водієм у розумінні ПДР України, адже він не отримував посвідчення водія.

Просила змінити постанову суду в частині визнання неповнолітнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП та закрити провадження у цій частині за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Визнати її  підзахисного винним у вчиненні інших зазначених у протоколі статей КУпАП, та застосувати до нього, як до неповнолітньої особи, захід впливу, передбачений п.4 ст. 24-1 КУпАП — передати під нагляд батьків.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.

Вина неповнолітнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою та не заперечувалися останнім під час розгляду у суді першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи доведеності вини у скоєнні адміністративного правопорушення не спростовують.

Рівненський апеляційний суд, приймаючи рішення, врахував ті обставини, що адмінправопорушник — із багатодітної сім’ї, батьки мають незначні доходи і сплатити штраф у розмірі 1 700 гривень неспроможні. За місцем проживання хлопець характеризуються позитивно, має достатній рівень навчальних досягнень, з повагою ставиться до вчителів, веде здоровий спосіб життя, товариський.

Оскільки суд не є каральним органом і потрібен для відновлення справедливості та встановлення вини особи, яка вчинила правопорушення, Рівненський апеляційний суд апеляційну скаргу представника неповнолітнього задовольнив частково.

Постанову місцевого суду скасував та застосував до адмінправопорушника захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП і передав його під нагляд батькам.