Рівненський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу Військової частини

Оскільки відповідач не дотримався нормативно-правових норм, які чітко передбачають, що облікова справа кожного військовослужбовця, який перебуває на квартирному обліку, є документом суворої звітності і зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку в квартирно-експлуатаційному органі, а в разі його переведення на інше місце служби — направляється командиром військової частини до нового місця служби разом з особовою справою, чим порушив право позивача на перебування на квартирному обліку.

Суд встановив, що позивач із 2004-го по 2007 рік проходив військову службу в одній із військових частин. У 2004 році він був включений до списків загальної черги на отримання житла та зарахований на квартирний облік із 1995 року. У цьому ж році військовослужбовцеві виділили житлове приміщення в новозбудованому будинку. У службовій квартирі він з родиною проживає донині.

Військовослужбовець неодноразово змінював місця проходження служби і зараз є полковником запасу та перебуває на військовому обліку офіцерів запасу.

Предметом розгляду у суді першої інстанції став позов військовослужбовця до Військової частини  про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.

Рішенням місцевого суду позов задоволено частково. Зобов’язано житлову комісію Військової частини поновити позивача на житловому обліку у загальній черзі на отримання житла. У решті позовних вимог суд відмовив.

Вважаючи судове рішення незаконним та необґрунтованим, військова частина оскаржила його до Рівненського апеляційного суду. Просила судове рішення скасувати та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позовних вимог.  В апеляційній скарзі відповідач вказував на те, що твердження позивача про те, що військова частина не повідомляла його про необхідність поновлення документів для перебування на квартирному обліку є хибним, оскільки відповідно до вимог законодавства, це є обов’язком не житлової комісії, а особистим обов’язком кожного військовослужбовця.

Відхиляючи апеляційну скаргу Військової частини, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт повідомлення відповідачем позивача про необхідність поновити документи для перебування на квартирному обліку, підтвердження права перебування на квартирному обліку, чи звільнення службового житла у зв’язку з переїздом в іншу місцевість.

У матеріалах справи відсутні документи про зняття позивача з житлового обліку у зв’язку з направленням облікової справи командиром військової частини до нового місця служби військовослужбовця.

Відхилив апеляційний суд і твердження відповідача про те, що військовослужбовець, який переводиться до іншої військової частини, зобов’язаний сам ініціювати направлення облікової справи до нового місця служби.

Пунктом 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов’язаної з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. При цьому облікова справа направляється командиром (начальником) військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі розформування військової частини — до військового комісаріату.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно, всебічно і повно встановив обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосував правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні цього спору, у зв’язку з чим судове рішення апеляційний суд залишив без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.