Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд першої інстанції не врахував, що на момент розгляду справи та постановлення рішення винна особа, діями якої позивачці у справі завдана шкода, і вина якої встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, досягла повноліття на набула повної цивільної дієздатності, тому саме вона є належним відповідачем у справі, а не її законний представник (батько).
Постановою місцевого суду громадянина В., власника зброї, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) (порушення правил зберігання, носіння вогнепальної зброї), та накладено штраф у розмірі 119 гривень. Його сина Д. іншою постановою цього ж суду визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.174 КУпАП (стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах), та застосовано захід впливу у вигляді попередження.
Своїми незаконними діями адмінправопорушник Д. завдав власниці квартири матеріальної шкоди на понад 29 тисяч гривень. Жінка звернулась до місцевого суду з позовом до батька юнака, як його законного представника, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
Суд першої інстанції цей позов задоволив частково. Стягнув із батька юнака як законного представника неповнолітнього частину від заявленої позивачкою майнової шкоди та часткової компенсації за моральну шкоду. У задоволені решти позовних вимог суд відмовив.
Вважаючи рішення місцевого суду незаконним, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив судове рішення скасувати та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позовних вимог. Увагу суду зосередив на тому, що він є неналежним відповідачем у справі, адже його син вже повнолітній і повинен самостійно відповідати за свій проступок.
Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, Рівненський апеляційний суд взяв до уваги ту обставину, що юнак, який здійснив постріл у вікно квартири позивачки, на момент ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду досяг вісімнадцятиріччя та набув повної цивільної дієздатності, тому він і є належним відповідачем у справі, а не його законний представник. Така норма визначена частиною першою статті 34 Цивільного кодексу України.
Виходячи з того, що на момент розгляду цієї справи та постановлення рішення винна особа, діями якої позивачеві завдана шкода, і вина якої встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, досягла повноліття та набула повної цивільної дієздатності, саме вона є належним відповідачем у справі, а не її законний представник (батько).
Оскільки наведених обставин суд першої інстанції до уваги не взяв, не дав необхідного правового аналізу положенням ч.3 ст. 1179 Цивільного кодексу України, яка встановлює особливості відшкодування шкоди батьками (законними представниками) особи, що досягла повноліття, у зв’язку з чим ухвалив помилкове рішення про часткове задоволення позову, Рівненський апеляційний суд це судове рішення скасував та постановив нове — про відмову у задоволенні позовних вимог.