Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, помилково застосував до спірних правовідносин норми закону, які не підлягали застосуванню, та не врахував положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють правовідносини за участь незабезпеченого транспортного засобу та норми, які визначають право зворотної вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі — МТСБУ) про стягнення виплаченого відшкодування витрат на поховання потерпілої в ДТП особи до власника транспортного засобу.
Суд достовірно встановив, що на одному з перехресть вулиць у Рівному сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вантажівки «ЗИЛ». Транспортним засобом, за згодою його власника, керував П., що вчинив наїзд на жінку, в результаті якого вона померла.
За фактом ДТП було відкрите кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України, яке було закрите у зв’язку з відсутністю причинного зв’язку з виникненням та наслідками ДТП, оскільки саме порушення пішоходом Правил дорожнього руху призвели до смертельної аварії.
Оскільки на час скоєння аварії цивільно-правова відповідальність володільця вантажівки не була застрахована, потерпілий — син покійної — звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБУ та отримав його. Загальний розмір такого відшкодування не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресивний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Оскільки місцевий суд відмовив позивачеві у задоволенні такого позову, МТСБУ оскаржило судове рішення до Рівненського апеляційного суду, просило рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.
Дослідивши матеріали справи та предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скаргу підлягає до задоволення з наступних підстав.
Наведені норми закону в сукупності з встановленими обставинами справи вказують на те, що позовні вимоги МТСБУ до власника транспортного засобу, що брав участь у ДТП, є обґрунтованими і законними та підлягають до задоволення.
Висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач не керував транспортним засобом, тому не може нести відповідальність за завдану шкоду, не відповідають вимогам закону.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 21 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об’єкта зобов’язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов’язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об’єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, при цьому помилково застосував до спірних відносин норми закону, які не підлягали застосуванню, у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
_03_03.png)
