Право власності є непорушним

Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду, яким позивачеві, володільцеві житлового будинку, що він успадкував після смерті батька, було відмовлено в задоволенні позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку.

Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, яким позивачеві відмовлено в задоволенні його позовних вимог. Позивач в апеляційній скарзі стверджував, що відповідачі ввели суд першої інстанції в оману щодо всіх обставин справи, а це призвело до помилкового висновку про те, що останні користуються спірним житлом та проживають у  ньому, а також зберігають там речі, і що вони не мають іншого житла. Пояснював, що після смерті його батька відповідачі в будинку не проживають, оскілки там відсутнє газо-, водопостачання, водовідведення та опалення. Просив судове рішення скасувати та постановити нове — про задоволення позовних вимог.

Суд встановив, що позивач у справі є власником будинку в Рівненській області, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У будинку, крім власника, з 2009 року зареєстрована дружина його нині покійного батька та її син.

Спірні відносини між сторонами виникли у зв’язку зі здійсненням позивачем своїх правомочностей власника та наявності перешкод у вільному їх використанні у зв’язку з реєстрацією відповідачів у спірному помешканні.

Відповідно до положень ст. 391 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.317 та ст.319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 324 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги і обставини справи в сукупності з нормами закону, яким ті врегульовані, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що попри законодавче закріплення прав відповідачів на житло, на користування цим житлом, це право виникає на підставі волевиявлення власника житла, яке в даному випадку відсутнє, а тому реєстрація відповідачів у спірному помешканні є невиправданим втручанням як у його право власності, так і у право на повагу до його приватного і сімейного життя, до його житла.

Відповідачі не є членами сім’ї позивача. Більше того, суд не встановив обставин, які б безспірно вказували на те, що відповідачі фактично проживають у спірному будинку і що це помешкання є їх єдиним житлом.

У зв’язку з наведеним, колегія суддів апеляційного суду прийшла до переконання, що місцевий суд неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють житлові правовідносини та правовідносини власності, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції скасувала та ухвалила нову постанову про задоволення позову.