Суд поновив дитину-сироту на державній формі навчання в рівненському коледжі

Так вирішив місцевий суд. Рівненський апеляційний суд залишив це рішення без змін, відхиливши апеляційну скаргу представника навчального закладу про скасування судового рішення про поновлення позивача на навчанні та скасуванні наказу про його відрахування з числа студентів.  

Із матеріалів справи відомо, що згідно з розпорядженням міського голови над позивачем, який має статус дитини-сироти, встановлено опіку та призначено опікуна.

Наказом директора коледжу одного з рівненських навчальних закладів позивача було відраховано з числа студентів групи державної форми навчання, оскільки той отримав вісім незадовільних оцінок.

У лютому цього року колишній студент коледжу звернувся до суду з позовом до навчального закладу про скасування наказу про відрахування його з числа студентів та поновлення на навчанні. Вважає, що його, як студента-сироту, було відраховано з грубим порушенням  норм чинного законодавства, а свою відсутність на екзаменах пояснює карантинними обмеженнями.

Суд першої інстанції задоволив позов та поновив позивача на державній формі навчання.

Не погодившись із такою позицією суду, представник коледжу оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове — яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, Рівненський апеляційний суд виходив з того що в матеріалах справи відсутні належні докази про надсилання опікунці хлопця листа щодо його навчання, а відтак її інформування про навчання та результати сесії.

Це під присягою у суді першої інстанції підтвердила опікун, а також зазначила, що про відрахування з навчального закладу дізналася зі слів підопічного.

Більше того, спірний наказ про відрахування позивача з числа студентів погоджений та підписаний головою студентської ради.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ «Про вищу освіту» у закладах вищої освіти  та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід’ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів.

Студентське самоврядування — це право і можливість студентів вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні закладом вищої освіти. Саме за погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення про відрахування студентів.

Усупереч наведеному, відповідач не надав суду належних доказів стосовно того, чи погоджувався наказ про відрахування позивача зі студентською радою коледжу. Як і не було надано жодних належних доказів стосовно того, чи відбувалося засідання студентської ради, яке було б оформлене рішенням (протоколом).

Не було повідомлено про засідання студентської ради і позивача.

Тому сам по собі підпис голови студентської ради не може свідчити про погодження наказу про відрахування позивача зі студентською радою, як колегіальним органом коледжу.

Підтвердженням цьому є свідчення голови студентської ради навчального закладу, який дав свідчення у суді першої інстанції та підтвердив, що засідання студентської ради з питання відрахування студента не відбувалося через карантинні обмеження.

Крім того, не надав відповідач у справі допустимих доказів щодо належного повідомлення позивача про розклад екзаменів, не пізніше, як за місяць по початку сесії.

З огляду на сказане вище, колегія суддів прийшла до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновком суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.