Рівненський апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду

Та залишив без змін графік зустрічей позивача з малолітньою донькою, встановлений  Розпорядженням голови Рівненської міської ради у червні 2019 року.

Із матеріалів справи відомо, що позивач із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. У подружжя народилась донька. У листопаді 2016 року шлюб між сторонами було розірвано місцевим судом. Дитина залишилась на проживанні з матір’ю.

Розпорядженням міського голови у 2019 році було визначено спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дитини, а також встановлена можливість побачень з донькою: щорічно тривалістю 60 календарних днів в місяці, визначеному за попереднім погодженням із матір’ю  дитини, для відпочинку та оздоровлення.

Оскільки порядку побачень з дитиною відповідачка, на думку позивача, не дотримувалась, він звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення запропонованого ним графіка побачень з донькою.

Позовні вимоги суд задоволив частково.

Встановив та затвердив наступний графік побачень батька з дитиною: необмежене спілкування з донькою особисто, а також засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та донькою; спільний відпочинок та оздоровлення доньки й батька: в період літніх та зимових канікул (1/2 кожних канікул), решта канікул за домовленістю. Також у святкові та інші дні як за місцем проживання батька, так за фактичним проживанням дитини за попереднім узгодженням з матір’ю. У разі неможливості побачень батька з донькою внаслідок об’єктивних обставин батько отримує право на побачення із донькою в інший, вільний від навчання день.

У задоволенні вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною суд відмовив за недоведеністю.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначений спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною відповідно до Розпорядження міського голови цілком реалізований та свідчить про відсутність ознак порушення прав батька відповідачем, а відповідно і підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі наполягав на зміні рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, серед яких — усунення перешкод у спілкуванні з дочкою та встановлення запропонованого позивачем графіка й способу зустрічей із нею. Просив зобов’язати колишню дружину дотримуватися визначеного та встановленого судом способу, режиму і графіка взяття його участі у зустрічах із донькою, а також не чинити перешкод у спілкуванні з донькою.

Перевіривши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, колегія суддів погодилася з висновками суду про те, що Розпорядженням Рівненського міського голови від 2019 року, окрім кількості днів для побачень батька з дитиною, чітко визначено й спосіб участі позивача у вихованні доньки та встановлено можливість побачень з донькою за попереднім погодженням із її матір’ю.  

Позивач вважає, що обов’язок відповідача зобов’язує її забезпечувати можливість забирати з дому дитину на першу його вимогу. Таким чином, своєрідне трактування сторонами — позивачем та відповідачем змісту Розпорядження призвело до певного конфлікту інтересів, однак жодним чином не доводить, що відповідач навмисно чинила перешкоди батькові у побаченні з донькою.

Враховуючи принцип рівності батьківських прав, а також те, що донька потребує спілкування з батьком, який не позбавлений батьківських прав, та має бажання спілкуватись з ним, утримувати та виховувати доньку, а також наявність у сторін сталих неприязних стосунків, які не повинні впливати на спілкування батька з донькою, колегія суддів погодилась із визначенням місцевим судом порядком та графіком побачень позивача з його дитиною, що насамперед відповідатиме якнайкращим інтересам останньої.

Покликання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки визначений судом порядок не відповідає його позовній заяві, є необґрунтованим.

Розглядаючи спори стосовно визначення порядку побачень з дитиною того з батьків, який проживає окремо, суд, враховуючи позовні вимоги, самостійно обирає та визначає такий порядок побачень, який насамперед відповідатиме інтересам дитини. Більше того, суд необмежений порядком, який визначений позивачем у позовній заяві.