Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Рівненський апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду, висновки якого  відповідають вимогам закону, і залишив апеляційну скаргу рівненського нотаріуса без задоволення.

Суд встановив, що у 2019 році начальник Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської області році (далі — Управління) поінформував низку рівненських мас-медіа про результати перевірки державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктами містобудування норм, стандартів і правил. Також прокоментував, що на позивача, у власності якого перебуває нежитлове приміщення в центрі Рівного, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт, про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача визнано винним за цією статтею та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень. На думку начальника Управління, яку оприлюднили засоби масової інформації, позивач вчинив самочинне будівництво.   

Це й стало підставою для звернення рівненського нотаріуса до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської області про захист честі, гідності та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди.

Оскільки суд першої інстанції відмовив позивачеві у задоволенні позовних вимог, він оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. У поданій апеляційній скарзі вказував на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове — про задоволення позову

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, вирішила, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Із матеріалів справи відомо, що позивач — є публічною особою, відомим діячем у галузі права, який обіймає публічну посаду нотаріуса в Рівному, є головою громадської організації, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

В оскаржуваному рішенні суд провів відмінність між твердженням про факти й оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про те, що поширена начальником Управління інформація (коментар) була його власним судженням та оцінкою поширеної, підготовленої та оформленої у вигляді Акту позапланової перевірки державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, протоколу про адміністративне правопорушення й приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт і про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів, правил.

Таким чином, така оцінка є вираженням суб’єктивної думки відповідача, тобто є не твердженням, висловленим особисто відповідачем про факт, а є оцінкою отриманої інформації та власними висновками від цієї інформації. Такі висновки не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені, а тому не можуть бути предметом спору.

Враховуючи, що не відбулось поширення недостовірної інформації у вигляді фактів щодо позивача, відсутній склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивач жодним чином не довів, що поширення відповідачем вказаної інформації призвело до створення негативної соціальної оцінки особи позивача в очах оточуючих, до порушення права на повагу до честі позивача, тобто, позивач не довів, що поширена інформація порушує його особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.