Суд зобов’язав товариство з доставки відшкодувати замовникові вартість пошкодженого товару

Вважаючи таке рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим, відповідач у справі оскаржив його до Рівненського апеляційного суду.

Рівненський апеляційний суд поставив крапку у півторарічному спорі між позивачем, який у серпні 2020 року скористався послугою доставки рибацького спорядження з Сарн до Бердянська, та відповідачем — товариством з надання послуг доставки.

Оскільки до замовника вудилище надійшло зламане навпіл і він відмовився від товару, відправник звернувся з претензією до відповідача з проханням відшкодувати вартість пошкодженого відправлення у добровільному порядку.

Відправник відмовився відшкодовувати завдані клієнтові збитки і це стало підставою звернення відправника товару до суду з позовом до товариства про стягнення вартості відправлення, проїзної плати та штрафу.

Суд першої інстанції позов задоволив частково. Стягнув на користь позивача 13 000 оголошеної вартості відправлення, понад 800 гривень плати за послугу доставки, та більше 800 гривень понесених судових витрат.

У решті позовних вимог — сплаті штрафу в розмірі 3 149 гривень — суд відмовив.

Не погодившись із таким судовим рішенням, відповідач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Умови надання послуг з організації перевезення відправлень визначені його Публічним договором про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі — Публічний договір), відповідно до умов якого відповідач відповідає за збереження вантажу з моменту його прийняття й до моменту видачі одержувачу.

Пункти 4.1.2, 7.2.2, 7.2.9 Публічного договору, в сукупності з нормами, закріпленими  ст.614 Цивільного кодексу України, становлять принцип винності експедитора за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. При цьому обов’язок доведення своєї невинуватості лежить саме на експедиторові. 

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для відшкодування вартості відправлення в розмірі 13 000 гривень, оскільки відповідач  не надав суду переконливих доказів, що пошкодження упаковки не збігаються із пошкодженнями відправлення.

Не викликав сумніву у колегії суддів факт неналежного стану упаковки відправлення після транспортування, що підтверджується фотознімками, які свідчать, що місце пошкодження спінінга та його упаковки збігаються.

Також неспроможними є заперечення відповідача щодо вартості спінінгового вудилища, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про його іншу вартість, ніж вказана у накладній,  суду не надано.

На переконання суду апеляційної інстанції суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача проїзної плати.

Відомо, що на час розгляду справи спінінгове вудилище знаходилося на зберіганні у відповідача. У матеріалах справи відсутні докази (фіскальні чеки чи інші докази про здійснення позивачем оплати за послуги доставки) про його отримання позивачем і відповідно здійснення ним оплати за його транспортування.

З огляду на це, апеляційний суд рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 826 гривень провізної плати (плати за послугу доставки) скасував і в задоволенні позову у цій частині відмовив.