Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Так вирішила колегія суддів Рівненського апеляційного суду, залишаючи без змін рішення місцевого суду, яким Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі — ГУ ПФУ в Рівненській області) відмовлено у задоволенні позову про стягнення з пенсіонера переплати пенсії.
Суд встановив, що відповідача у справі у 2006 році переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, та йому здійснюється виплата пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка неодноразово перераховувалася у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати.
У 2020 році ГУ ПФУ в Рівненській області звернулося до місцевого суду з позовом про стягнення з пенсіонера переплати пенсії, яка вникла внаслідок програмної помилки щодо застосування коефіцієнта стажу, внаслідок чого відповідач у справі впродовж 2006-2020 років отримав збільшений розмір пенсії і різницю відмовляється повернути.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду попередньої інстанції про застосування у вирішенні цього спору положень статті 1215 Цивільного кодексу України, яка виключає підстави повернення безпідставно набутих заробітної плати і платежів, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії тощо, у разі якщо є докази, які вказують на відсутність у діях відповідача, як набувача пенсії, недобросовісної поведінки з боку набувача.
Згідно зі ст.50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Зазначена стаття містить вичерпний перелік випадків, коли надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії, а саме: наявність зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Отже, предметом доказування у цій справі були доведеність належними та допустимими доказами одночасно факту відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела виплату пенсії відповідачеві, і факту недобросовісності набувача пенсії. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки на недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Рівненській області в частині рахункової помилки зі сторони особи, яка проводить виплату пенсії, апеляційний суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2018 у справі № 501/2500/15-ц. Верховний Суд зазначив, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися рахунковими помилками не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.