Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Арешт майна або інший захід забезпечення позову вважається домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками.
В листопаді 2021 року до місцевого суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у справі про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю та розподіл спільного сумісного майна подружжя. В заяві представник позивачки наполягав вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо згаданої вище нерухомості.
Сторона позивача, мотивуючи вжиття даного процесуального заходу вказувала на недопущення дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду за наслідками вирішення цивільно-правового спору, адже на момент подання заяви право власності на спірний будинок перереєстровано на третю особу на підставі договору купівлі-продажу від вересня 2021 року, тобто майно перебуває у розпорядженні третіх осіб, які не обмежені правом розпоряджатися ним, а це ускладнить можливість відновлення права власності позивача в подальшому.
Місцевий суд задовольнив заяву представника позивача, та наклав арешт на нерухоме майно разом з забороною вчиняти будь-які дії щодо його відчуження та забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об’єкта нерухомого майна.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Він посилався на те, що представником позивача і раніше заявлялось аналогічне клопотання про накладення арешту на це саме майно, однак ухвалою місцевого суду в травні 2021 року в її задоволенні було відмовлено, а апеляційну скаргу представника позивача на згадану вище ухвалу - залишено без задоволення. До того ж, рішенням місцевого суду в березні 2021 року за ним визнано право власності на це ж нерухоме майно. На переконання апелянта, оскільки спірне майно вибуло з його власності, то подальші дії іншого власника абсолютно не вплинуть на виконання рішення у даній справі і не зможуть утруднити виконання рішення у разі задоволення позову. В той же час, накладення арешту на майно, яке на даний час фактично перебуває у власності іншої особи, призводить до порушення її законних прав, як власника.
З наведених підстав відповідач просив оскаржуване судове рішення скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів Рівненського апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд обґрунтовував її тим, що предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю та розподіл спільного майна подружжя, а тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі вчинення будь-яких подальших дій щодо нерухомого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 того ж Кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оскаржуваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оскаржуваних прав або інтересів позивача.
З матеріалів справи відомо, що право власності на спірний житловий будинок на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від вересня 2021 року зареєстровано на третю особу, яка не брала участі у справі.
Разом з тим, на час вирішення питання про забезпечення позову позивач не клопотав, а суд до участі у справі власника нерухомого майна не залучав.
Хоча позов і забезпечується накладенням арешту на майно, що належить не лише відповідачеві, але хибним є рішення про накладення арешту на майно особи, яка не є учасником справи, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду (постанови від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), від 01 грудня 2021 року в справі № 569/5761/19 (провадження № 61-15031св21).
Відповідно, при ухваленні рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а тому: ухвалу місцевого суду скасовано, представнику позивача в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову – відмовлено.
_03_03.png)
