Колегія суддів Рівненського апеляційного суду погодилась із висновком місцевого суду щодо правомірності скасування заходів забезпечення позову

Підставою для такого рішення суду апеляційної інстанції стало невиконання відповідачем вимог ухвали суду в порядку зустрічного забезпечення.

Із матеріалів справи відомо, що між сторонами виник спір з приводу неправомірного набуття відповідачем у справі за зустрічним позовом права власності на об’єкт нерухомого майна.

Місцевий суд своєю ухвалою у жовтні 2019 року частково задоволив заяву позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову.

Наклав арешт на об’єкт нерухомого майна, розташованого в одному з районів Рівненщини, та заборонив розпоряджатися цією спірною будівлею.

У порядку зустрічного забезпечення, на підставі ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції зобов’язав відповідача впродовж десяти днів з дня підписання ухвали внести на депозитний рахунок суду визначену суму та подати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. 

У 2020 році відповідач у справі за зустрічним позовом звернувся до суду із заявою, якою просив скасувати заходи забезпечення позову у зв’язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду щодо зустрічного забезпечення у визначений законом строк.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про скасування заходів забезпечення позову — раніше накладеного судом арешту на об’єкт нерухомого майна, що належить відповідачеві у справі за зустрічним позовом.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційний скарзі апелянт наголошував, що ухвалу про забезпечення позову він не отримував, а тому був позбавлений можливості її виконати у встановлені строки (хоча в матеріалах справи міститься копія відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення). Наголошував, що відповідач до вирішення цього спору намагається відчужити спірну нерухомість або ж передати права на неї іншим особам.

Апеляційний суд, ознайомившись із матеріалами справи, а також заслухавши учасників судового розгляду, відхилив апеляційну скаргу позивача.

Колегія суддів критично віднеслась до заперечень позивача щодо факту отримання ним ухвали місцевого суду, оскільки сторона у справі, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника.

Враховуючи, що позивач за зустрічним позовом упродовж тривалого часу не виконав ухвали суду в частині зустрічного забезпечення позову, зважаючи на положення ч. 10 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції щодо правомірності скасування заходів забезпечення позову, тому ухвалу суду першої інстанції залишила без змін.