Відповідачка навіть не з’явилася до суду, щоб захистити своє право залишатися матір’ю синові

І якщо у 2019 році Рівненський апеляційний суд надав батькам можливість змінити своє ставлення до батьківських обов’язків стосовно сина та скасував рішення місцевого суду про позбавлення їх батьківських прав (це рішення апеляційного суду Верховний Суд залишив без змін — Авт.), то цього разу колегія суддів відхилила апеляційну скаргу матері 15-річного позивача про скасування рішення місцевого суду, яким батьків підлітка вдруге позбавлено батьківських прав.

У 2019 році ми вже розповідали про історію 12-річного хлопчика, якого виховують дідусь з бабусею. Після створення нової сім’ї, вітчим хлопця дав прізвище не тільки дружині, мамі позивача, але і її синові, внісши зміни до актового запису й додавши відомості про батька, однак батьки не дали підліткові найголовнішого — любові й захисту.

У шлюбі народились ще двоє діток. Оскільки між вітчимом та пасинком так і не склалися довірливі відносини, хлопчик жив із бабусею та дідусем, а мама з новою родиною — в іншому селі на Рівненщині.

Не знайшов порозуміння батько позивача і з тещею, про що свідчить вирок суду першої інстанції, проголошений у 2016 році, стосовно факту нанесення жінці легких тілесних ушкоджень.

Бабуся підлітка у 2019 році звернулася до місцевого суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Оскільки у цьому спорі суд прийняв рішення на користь позивача, відповідачі оскаржили його до Рівненського апеляційного суду і їхні апеляційні скарги суд задоволив та, скасовуючи судове рішення, попередив батьків неповнолітнього хлопця про необхідність змінити своє ставлення до виховання і матеріального утримання сина. Це рішення апеляційного суду, оскарженого бабусею позивача в касаційному порядку, Верховний суд залишив без змін.

Торік у квітні 14-річний хлопець подав до суду позов, у якому просив позбавити його матір і вітчима батьківських прав.

Задовольняючи цей позов, суд першої інстанції взяв до уваги те, що позивач довів обґрунтовану доцільність, яка відповідає інтересам неповнолітнього, та наявність правових підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх сина.

Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі № 522/10703/18.

Судове рішення до суду апеляційної інстанції оскаржила матір позивача. Просила скасувати та відмовити синові у задоволенні його позовних вимог. В апеляційній скарзі наполягала на тому, що на утримання сина сплачує аліменти і що вона має намір і бажання залишатися його матір’ю.

Колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги відповідачки. Залишаючи рішення суду попередньої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду про те, що визначальним для правильного вирішення цієї справи є обставини, які відображають ставлення відповідачів до виконання своїх батьківських обов’язків у відношенні до сина, що мали місце після ухвалення Рівненським апеляційним судом постанови, яка набрала законної сили у липні 2019 року.

Суд встановив, що після попередження відповідачів про необхідність зміни своєї поведінки, ставлення батьків до спілкування з сином, участі у його вихованні, забезпеченні духовних та матеріальних потреб сина, спрямованих на підготовку його до дорослого життя, ставлення не поліпшилося.

Крім того, колегія суддів зауважила, що батько рішення суду про позбавлення його батьківських прав не оскаржував. Мати до зали судового засідання не з’явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, поважності причини своєї неявки не пояснила.

Відповідачі й надалі продовжують недбало ставитися до своїх батьківських обов’язків та не надали доказів, які б свідчили про відновлення і покращення сімейних відносин в родині. Активних дій з їхнього боку, спрямованих на налагодження стосунків з сином, що могло б позитивно відобразитися на виконанні ними свого обов’язку з його виховання, вони не здійснювали й втратили можливість стати нормальними батьками, тим більше, що син хотів спілкуватися з матір’ю і потребував її любові й уваги.