Рівненський апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду

І залишив його без змін, оскільки позивач ні в місцевому суді, ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів, не довів того, що він міг і повинен був отримати визначені доходи у кількасот тисяч гривень, і що тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Із матеріалів справи відомо, що у 2010 році електромонтер одного з РЕМів, виконуючи наряд із відключення електропостачання боржників, діючи умисно, коли господаря не було вдома,   зайшов до будинку в одному з районів Рівненщини та здійснив відключення електролічильника обліку електричної енергії, опломбувавши пломбою, тим самим порушивши недоторканість житла.

За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 160 Кримінального кодексу України (Порушення недоторканості житла), яке у 2020 році ухвалою суду закрито та звільнено електромонтера, який визнав вину і підтвердив факт вчинення протиправних дій, від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення.

Позивач за останні 10 років невтомно звертався до всіх можливих державних структур: до районної прокуратури зі скаргою на працівників РЕМ; із заявою до міліції про порушення кримінальної справи за ст. 194 Кримінального кодексу України (Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах), у відкритті якої заявникові було відмовлено за відсутністю складу злочину; з численними скаргами на працівників до самого енергопостачальника; знову із заявою до міліції на електромонтера, який, з його слів, своїми діями завдав йому колосальних матеріальних збитків, а в 2020 році — з позовом до енергопостачальника про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням суду першої інстанції, проголошеного торік у листопаді, в задоволенні позову до ТОВ «Рівненська Обласна Енергопостачальна Компанія» та районного РЕМ позивачеві відмолено, а позов до ПРаТ «Рівнеобленерго» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь позивача частково матеріальну та моральну шкоду.

Це судове рішення сторони оскаржили до Рівненського апеляційного суду. Позивач наполягав на його скасуванні та задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідач просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду прийшла до висновку, що обидві апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд погодився з висновком про те, що законом передбачено обов’язок винної особи відшкодувати заподіяну шкоду її неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Зрештою, суд зобов’язав відповідача у справі — ПРаТ «Рівнеобленерго» — як роботодавця електромонтера, який у 2010 році заподіяв позивачеві матеріальну шкоду, сплатити заявлену матеріальну суму та частково  — моральну шкоду. Така норма відповідальності зазначена в ч. 1 ст. 1182 Цивільного кодексу України, і в ній йдеться про те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків.

Розмір майнового збитку підтверджений постановою міліції ще у 2010 році, а решту заявленої суми матеріального відшкодування у вигляді упущеної вигоди в розмірі кількасот тисяч гривень, позивач, на якого законом покладено обов’язок доказування, не довів належними в достатніми доказами, тому місцевий суд і відмовив у задоволенні таких позовних вимог, а Рівненський апеляційний суд з такою позицією погодився.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що заявлений позивачем розмір морального відшкодування є неспівмірним із тривалістю і характером негативних переживань позивача, при цьому судом враховано необхідність вчинення позивачем дій для захисту своїх порушених прав та оцінено заподіяну моральну шкоду.

Призначаючи розмір моральної шкоди, місцевий суд врахував принципи розумності, справедливості, адекватності, співмірності розміру відшкодування завданій шкоді та принцип заборони використання морального відшкодування в якості неправомірного збагачення.