Суд зобов’язав рівнянку, яка затопила квартиру сусідів, відшкодувати власникам завдану матеріальну та моральну шкоду

Рішення місцевого суду, яким частково задоволено позов власника помешкання та стягнуто з відповідачки на його користь завдану матеріальну й моральну шкоду, Рівненський апеляційний суд залишив без змін.

Восени 2019 року в одній із висоток Рівного мешканка затопила квартиру сусідів поверхом нижче.

За результатами огляду помешкання спеціальна комісія склала Акт про залиття, в якому зафіксувала низку пошкоджень. У висновку судової будівельно-технічної експертизи була вказана дійсна вартість відновлювального ремонту квартири.

Зібравши всі необхідні докази, власник затопленої квартири звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням місцевого суду позов рівнянина задоволено частково й стягнуто з відповідачки частину від заявлених в позові розмірів матеріальної та моральної шкоди.

Не погодившись із такою позицією суду першої інстанції, відповідачка оскаржила його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі увагу суддів акцентувала на тому, що вона є неналежним відповідачем, оскільки квартира належить не тільки їй, а є спільною частковою власністю всіх членів сім’ї, які мають бути співвідповідачами у справі. Тому просила оскаржуване рішення суду скасувати й ухвалити нове — про відмову в позові.

Колегія суддів відхилила апеляційну скаргу відповідачки, а рішення суду першої інстанції залишила без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що через неналежне утримання сантехніки у ванній кімнаті своєї квартири відповідачка допустила затоплення сусідів знизу. Між такими неправомірними діями та заподіянням шкоди має місце причинно-наслідковий зв’язок, тому з урахуванням висновку експерта та страхової виплати, позов підлягає частковому задоволенню.

Більше того, відповідачка ні в місцевому, ні в апеляційному суді не довела відсутність своєї вини у завданні шкоди внаслідок затоплення квартири, як це передбачено положеннями ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі, що становить 1% від загальної вартості заподіяної, на думку позивача,  неправомірними діями відповідачки матеріальної шкоди, суд прийшов до висновку про часткове задоволення  позову в цій частині, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, з врахуванням пенсійного віку відповідачки, та недоведеності завдання моральної шкоди у розмірі позовних вимог.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо неналежності відповідача у цьому спорі.

Твердження апелянта про те, що квартира перебуває у спільній частковій власності й тому суд мав би притягнути до участі у справі в якості відповідачів усіх співвласників, спростовуються нормами цивільного законодавства, що регулює право утримання спільної часткової власності, зокрема ст. 360 ЦК України.

Ця стаття передбачає зобов’язання співвласника, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами та зобов’язаннями, пов’язаними зі спільним майном, тобто нести витрати. Співвласник або співвласники, які виконали солідарний обов’язок щодо сплати необхідних витрат, мають право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування у рівній частці (право зворотної вимоги — регрес).