Реалізація майна, яке є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу

А тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 3 квітня 2013 р. № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 р. в справі № 6-168цс14 та Верховного Суду від 10 жовтня 2019 р. в справі № 463/3582/17 і від 7 квітня 2020 р. у справі № 761/48585/18, від 9 червня 2021 р. у справі № 643/1735/19.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю, подану на заочне рішення місцевого суду, яким задоволено позов про скасування арешту на легковий автомобіль. Відповідач просив скасувати оскаржуване заочне рішення суду та ухвалити нове — яким повністю відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку про її задоволення.

Суд встановив, що у 2014 році на підставі договору від 2008 року зареєстроване приватне обтяження у вигляді застави рухомого майна — легкового транспортного засобу. Боржником у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зазначено громадянина У., який також є відповідачем у справі.  

У 2019 та 2020 роках зареєстровані зміни обтяження, підставою для яких став Договір про відступлення права вимоги, за яким прав обтяжувача набуло Товариство з обмеженою відповідальністю. Зміни боржника не провадилися.

За інформацією Територіального сервісного центру ГЦС МВС в Рівненській області, власником спірного автомобіля є відповідач У..

У 2017 році на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між позивачкою з попереднім власником У., Центр здійснив перереєстрацію транспортного засобу. Позивачка набула права власності на легковий автомобіль.  

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на спірний автомобіль у 2014 році було зареєстровано обтяження до 2019 року, пізніше пролонгованого до 2024 року. У 2020 році відбулась чергова зміна обтяження: Банк передав права обтяжувача Товариству з обмеженою відповідальністю.

Такі обставини свідчать, що з 2014 року і на день винесення оскаржуваного судового рішення дія обтяження у вигляді застави рухомого майна не переривалась, обтяження діяло безперервно, а тому відповідач У. мав право здійснити відчуження заставного майна тільки у випадку надання такої згоди Банком.

У матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б підтверджували надання фінансовою установою такої згоди боржникові, а тому реалізація вказаного вище транспортного засобу пройшла без згоди Банку, що є неправомірним.

Таким чином, оскільки відповідач У. здійснив відчуження спірного автомобіля під час дії обтяження з 2014 року по 2019 рік, то всі наступні покупці, у тому числі й позивачка, не можуть вважатися добросовісними набувачами відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та не мали й не мають право відчужувати автомобіль, що знаходиться у заставі без згоди заставодержателя.

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до переконання, що реалізація майна, яка є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, а тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постановах від 6 лютого 2018 р. в справі № 333/6700/15-ц, від 11 вересня 2019 р. в справі № 573/1105/17, від 25 листопада 2019 р. в справі № 757/17150/17-ц, від 18 грудня 2019 р. в справі № 619/4033/18 та від 7 квітня 2020 р. у справі № 761/48585/18.

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів врахувала й ту обставину, що позивачка надала до суду витяг з ДРОРМ не на спірний автомобіль, а на зовсім інший транспортний засіб.