Рівненський апеляційний суд стягнув на користь непрацездатної позивачки аліменти

По півтори тисячі гривень щомісячно і довічно сплачуватимуть донька й син хворій матері, яка потребує матеріальної допомоги для належного проживання, харчування і лікування.

Суд встановив, що 67-річна позивачка — матір двох дітей, яких належним чином виховувала, а нині сама потребує підтримки. Жінка — пенсіонерка та отримує пенсію за віком в розмірі трохи більше, ніж 2 000 гривень.

У зв’язку з тим, що в позивачки відсутнє власне житло, вона тривалий час проживала у Відділені для осіб, які постраждали від домашнього насильства, в яке була поселена відповідно до направлення Рівненського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, як особа, що постраждала від психологічного насильства зі сторони доньки.

Також відомо, що позивачка перебуває на обліку у відділенні обліку бездомних осіб, а після закінчення строку договору з соціальним центром, вона проживає в гуртожитку в одному з сіл Рівненського району та сплачує необхідні платежі.

У матеріалах справи містяться документи, які підтверджують наявність у позивачки низки захворювань, у зв’язку з чим вона несе значні витрати на лікування, у тому числі й на стаціонарне.

Це й стало підставою для звернення у березні 2021 року до суду з позовом до дітей про щомісячне стягнення з них аліментів у розмірі по 1 500 гривень з кожного.

Місцевий суд позовні вимоги позивачки задоволив частково, стягнувши з відповідачів аліменти на утримання непрацездатної матері в розмірі по 500 гривень щомісячно і довічно.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачі за своєю ініціативою погодивлися сплачувати аліменти на користь матері у такому розмірі. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий суд звернув увагу на те, що позивачка не покликалася на положення ст. 203 Сімейного кодексу України (далі — СК України), яке передбачає обов’язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків, а тому не може прийняти її доводи про те, що розмір аліментів визначений нею з урахуванням витрат, які вона несе у зв’язку з хворобою.

Не погодившись із такою позицією суду, представник позивачки оскаржила судове рішення до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі просила рішення скасувати та ухвалити нове — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, прийшла до висновку про її задоволення.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд взяв до уваги норми Конституції України та СК України. Так, статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частина перша ст. 202 СК України також стверджує, що повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Враховуючи стан здоров’я позивачки, зважаючи на її непрацездатність, скрутне матеріальне становище, відсутність інших джерел доходу, окрім пенсії, відсутність належного на праві власності житла, апеляційний суд вважає її такою, що потребує матеріальної допомоги, яку відповідачі не надають.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків суд врахував, що таке право батьків, якому кореспондує обов’язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності в них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.

Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов’язку утримувати матір, батька.

Відповідачі у справі не довели наявність у них важкого матеріального стану, який би не дозволяв сплачувати аліменти на утримання їх матері, які заявлені нею до стягнення.

За таких обставин, Рівненський апеляційний суд переконався у необхідності стягнення з відповідачів аліментів на утримання їх непрацездатної матері в розмірі  1 500 гривень з кожного, щомісячно і довічно, тому рішення місцевого суду скасував та  ухвалив нове — про задоволення позовних вимог у повному обсязі.