Колегія суддів погодилася з позицією місцевого суду щодо місця проживання дитини

Рівненський апеляційний суд не встановив обставин, які б вказували на те, що визначення місця проживання дитини з матір’ю буде суперечити інтересам дівчинки, тому залишив рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача про скасування судового рішення в частині визначення місця проживання дитини та ухвалення в цій частині нового рішення  — без задоволення.   

Спір між батьками малолітньої дитини виник після того, як між ними припинилися сімейні відносини і сторони у справі почали мешкати окремо.

Суд встановив, що позивачка проживала з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Сторони у справі мають двох спільних дітей, 2005 та 2012 років народження, які проживають з матір’ю.

Згідно з рішенням місцевого суду, в жовтні 2017 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання спільних дітей щомісячно й аж до їх повнолітня.

Позивачка, покликаючись на те, що вона не дійшла згоди з відповідачем щодо місця проживання доньки, торік у липні звернулася з відповідним позовом до місцевого суду, який визначив місце проживання малолітньої дитини з матір’ю.

З таким рішенням суду не погодився відповідач й оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. У поданій апеляційній скарзі зазначив, що він не заперечує щодо місця проживання доньки з позивачкою. Вважає, що суд безпідставно задоволив позовні вимоги, оскільки позивачка не довела, що між сторонами існує спір з приводу проживання дитини. Просив скасувати судове рішення в частині визначення місця проживання їхньої доньки з матір’ю та ухвалити у цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору.

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд врахував, що питання визначення місця проживання малолітньої дитини розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, участь у якій брали батьки дівчинки. За її результатами було прийнято рішення про доцільність залишення дитини на проживання з матір’ю, яка, згідно з висновком органу опіки та піклування, займається вихованням та навчанням доньки, стежить за її зовнішнім виглядом, готовністю до уроків, виконує рекомендації вчителів та класного керівника. Позивачка з сином і донькою проживають в орендованій трикімнатній квартирі, відтак дівчинка має власну кімнату, а в помешканні створені належні умови для виховання та розвитку дітей.

Колегія суддів погодилася з висновком місцевого суду про доцільність задоволення позовних вимог позивачки, зважаючи на вік дитини, її фактичне проживання з матір’ю та бажання залишитися проживати з нею.

Апеляційний суд не встановив обставин, які б вказували на те, що визначення місця проживання дитини з матір’ю буде суперечити інтересам дівчинки.

Колегія суддів критично поставилась до тверджень відповідача про відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини, оскільки відповідач не спростував доводів позивача щодо чинення ним перешкод в перереєстрації місця проживання доньки, а також ухилення від укладення нотаріального договору щодо місця проживання дитини.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, крім того, врахував частину першу ст. 9 Конвенції про права дитини, яка забезпечує право дитини не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.