Суд припинив право стягувача на отримання аліментів

Рівненський апеляційний суд при перегляді апеляційної скарги, поданої на рішення місцевого суду, прийшов до висновку про доведеність обставин проживання неповнолітніх дітей із позивачем, який і здійснює їх матеріальне утримання, а тому існують правові підстави для припинення права відповідачки на отримання аліментів від колишнього чоловіка на утримання їхніх спільних дітей.

До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідачки на рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов колишнього чоловіка про припинення її права стягувача на отримання аліментів. Апелянтка переконувала, що діти проживають із нею і ці кошти їй необхідні на їх утримання. Просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю та необґрунтованістю. 

Апеляційний суд у складі колегії суддів прийшов до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Суд встановив, що сторони перебували у шлюбі. Після розлучення місцевий суд своїм рішенням стягнув із позивача на користь колишньої дружини аліменти на утримання  спільних неповнолітніх дітей до їх повноліття.

Сторони визнали, що після розірвання шлюбу місцем проживання спільних дітей вони за взаємною згодою визначили місце проживання їхньої матері, відповідачки у справі.

Звертаючись до місцевого суду з позовом, позивач вказував, що діти, на утримання яких він сплачує відповідачці аліменти, проживають з ним, і саме він займається їх вихованням та утриманням.

І справді, у матеріалах справи містяться довідки, видані головою сільської ради та директором загальноосвітньої школи, в якій навчаються діти, згідно з якими саме позивач займається вихованням та утриманням своїх неповнолітніх доньок.

Також позивач надав суду докази, які підтверджують витрати на лікування та профілактичні огляди дітей, і квитанції про купівлю їм одягу та взуття.

Свідки у суді підтвердили, що молодша дитина постійно проживає з батьком, а старша лише час від часу навідується до матері. Дали свідчення й про те, що позивач особисто несе усі витрати на матеріальне утримання неповнолітніх дітей.

Вимогами ст. 273 Сімейного кодексу України визначено, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд також може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Тому, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв’язку із нормами закону, якими вони регулюються, та доказами, здобутими і дослідженими в ході розгляду, апеляційний суд прийшов до висновку про доведеність обставин проживання неповнолітніх дітей сторін із позивачем, який і здійснює їх матеріальне утримання, а тому існують правові підстави для припинення права відповідачки на отримання аліментів від позивача на утримання їхніх спільних дітей.

З огляду на такі обставини, суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого суду, чим позбавив відповідачку права на отримання аліментів.