Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Тому Рівненський апеляційний суд скасував постанову місцевого суду, якою той задовольнив позовні вимоги позивача до фінансової установи про стягнення безпідставно набутих коштів.
Суд встановив, що у жовтні 2020 року через відділення банку в одному з районних центрів Рівненської області позивач вніс на банківський вклад (депозит) 41 000 євро.
При вкладникові, а також у присутності завідуючої відділенням, касир, яка нині проходить як свідок у кримінальному провадженні, відкритому за ознаками вчинення привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, а також несанкціонованих дій з інформацією особою, яка має право доступу до неї, вказану суму в валюті перерахувала та облікувала до каси банку.
Будь-які документи щодо внесення цієї суми касир відділення позивачеві не видала та повідомила, щоб він підійшов у Відділення за деякий час для оформлення договору банківського вкладу, а також інших документів.
До фінансової установи вкладник навідався через кілька днів і дізнався, що посадові особи відділення банку, зокрема, його керуюча спільно з невстановленими особами у злочинний спосіб привласнила внесену ним у банк суму, яку він позичив у товариша по бізнесу на півроку, а договір депозиту не укладався.
Позивач на початку листопада 2020 року звернувся до комерційного банку з письмовою заявою про повернення внесених в касу відділення 41 000 євро. Оскільки коштів не отримав — подав заяву до поліції. За результатами його звернення було відкрите кримінальне провадження.
Також вкладник звернувся з позовом до місцевого суду, у якому просив стягнути з відділення банку безпідставно набуті кошти.
Оскільки рішення суду першої інстанції виявилося на користь позивача, відповідач, не погодившись із такою позицією судової інстанції, оскаржив судове рішення до Рівненського апеляційного суду, наполягаючи на його скасуванні та ухваленні нового рішення — про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не погодився з висновком про відсутність підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, які повідомлені позивачем та його свідком, котрий позичив підприємцеві кошти. Не погодився суд апеляційної інстанції й з твердженням про те, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт внесення позивачем через касу відділення чималої суми, які набуті Банком без правової підстави, а тому у відповідача виникло зобов’язання перед позивачем їх повернути, як безпідставно набуте майно.
Задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд взяв до уваги ту обставину, що позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної — не підтвердив свої позовні вимоги належними та допустимими доказами. Позовні вимоги та оскаржуване рішення суду ґрунтуються на показах свідків — позивача та його партнера по бізнесу, які мають пряму майнову зацікавленість у результаті розгляду справи, а тому їх покази не можуть лежати в основі рішення суду.
Обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом об’єктивними, достовірними та достатніми для висновку про встановлення цих обставин.
Позивач не надав суду квитанції або іншого платіжного документа, який би підтверджував факт внесення коштів на депозит, а також не пояснив, чому він їх не вимагав, якщо такі документи у касі Банку йому не видавалися.
Керуюча відділенням банку та касири судом не допитувалися, а досудове розслідування за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч.3 ст. 362 Кримінального кодексу України, триває.
_03_03.png)
