Суд притягнув колишнього помічника судді одного з районних судів Рівненської області до адміністративної відповідальності

На момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), Р. ще перебував на цій посаді в державній установі. Ігноруючи спеціальні правила та додаткові обов’язки у правовому полі, які виникають перед кожним, хто керує або володіє автомобілем, помічник судді сів за кермо у стані алкогольного сп’яніння та ще й без посвідчення водія.

Подія сталася на одній із автозаправних станцій у м.Березне 7 травня. Близько 23-ї години Р. на автомобілі «Volkswagen Passat» заїхав на її територію, що підтверджують наявні в матеріалах справи пояснення двох свідків. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та проведення такого огляду у медичному закладі водій, у якого працівники поліції та свідки помітили порушення координації рухів, нестійку ходу та захмелілу мову, Р. відмовився, чим допустив порушення п.2.5 Правил дорожнього руху.

12 липня 2022 року місцевий суд своєю постановою визнав Р. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами впродовж року.

Не погодившись із таким рішенням суду, Р. оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі зазначив, що вини не визнає, оскільки транспортним засобом не керував. Наполягав на скасуванні постанови суду та закритті провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового розгляду, залишив її без задоволення, а постанову суду — без змін.

Апелянт, аби уникнути адміністративної відповідальності, як у суді першої інстанції, так і апеляційної, обрав всі можливі форми захисту: кілька разів подавав клопотання про відкладення справи з різних причин, стверджував, що його неналежно повідомили  про дату, час та місце розгляду й не допустили до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку. А коли справа для розгляду надійшла до апеляційного суду, почав стверджувати, що за кермом іномарки перебував його знайомий, а не він.

Про інше свідчить сукупність зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими апеляційний суд не вбачає.

Отже вина Р., який на момент вчинення адміністративного правопорушення обіймав посаду помічника судді районного суду й добре знає, яке покарання визначене законодавством за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом відмови від проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння  на місці зупинки транспортного засобу, направленням водія на такий огляд до медичного закладу, письмовими пояснення свідків, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції та постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. 

Відхиляючи клопотання Р. про допит свідка, який за твердженням апелянта перебував за кермом, апеляційний суд виходив з того, що про цей факт апелянт не зазначав у протоколі про адміністративне правопорушення і пізніше — під час оформлення матеріалів про вчинення ним адміністративного правопорушення — також не згадував. Такі доводи Р. суд розцінив як форму захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Суд, крім того, встановив, що того вечора правоохоронці притягнули Р. до адміністративної відповідальності ще й за керування транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії. Ця постанова набрала законної сили.

Отож за ігнорування спеціальних правил та додаткових обов’язків у правовому полі, які виникають перед кожним, хто керує або володіє автомобілем, Р. поповнить держскарбницю на 17 000 гривень, а також у найближчий час користуватиметься послугами таксі або громадського транспорту, оскільки залишився без посвідчення водія.