Рівненський апеляційний суд поновив незаконно звільнену позивачку на роботі

Оскільки роботодавець хоча й своєчасно та належним чином повідомив працівницю про наступне вивільнення, однак не виконав обов’язок з надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які були впродовж двох місяців і які існували на день звільнення, у тому числі й ті посади, кваліфікаційні вимоги за якими є нижчими, аніж освітньо-кваліфікаційний рівень позивачки.

Суду відомо, що позивачка з 2019 року працювала в одній із медичних установ Дубенського району та обіймала посаду серед адміністративного персоналу. В наступному році працівницю за два місяці, як і передбачено чинним законодавством, попередили про скорочення штатної одиниці та після збігу цього терміну медичний заклад видав наказ про звільнення позивачки з посади.

Це й стало  підставою звернення М. до суду з позовом до медичного закладу про визнання незаконним та скасування наказу на звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.

Оскільки суд першої інстанції відмовив позивачці у задоволенні її позовних вимог, вона за захистом порушених прав звернулась до Рівненського апеляційного суду. Оспорюючи незаконність звільнення, а так само обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянтка вказувала на порушення норм трудового законодавства, в тому числі й вимог ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), оскільки їй не запропонували всі посади, які на час її звільнення були вакантними на підприємстві і які вона за своїми навиками та освітою могла обіймати.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, вивчивши доводи апеляційної скарги, прийшов до висновку про її задоволення.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком про те, що відповідачем не порушені вимоги трудового законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки обов’язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про звільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов’язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з’явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Суд встановив, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, однак не виконав обов’язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, включаючи посади, кваліфікаційні вимоги за якими є нижчими, аніж освітньо-кваліфікаційний рівень позивачки.

Не погодився апеляційний суд з висновком про те, що для переведення позивачки, яка здобула повну вищу освіту, на вказані посади необхідно пройти спеціальне навчання, а для цього на підприємстві має бути посада інструктора виробничого навчання. Апеляційний суд з’ясував, що кваліфікаційні вимоги до вакантних на час звільнення посад  вимагали повну загальну середню освіту та професійну підготовку на виробництві, без вимог стажу роботи.

Враховуючи наведене, апеляційний прийшов до висновку, що звільнення позивачки  проведено з порушенням ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, тому позовні вимоги в частині поновлення на посаді підлягають задоволенню.

Також суд апеляційної інстанції стягнув з роботодавця на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу.