Суд апеляційної інстанції скасував постанову місцевого суду

Оскільки прийшов до висновку, що вина апелянта  в інкримінованому йому правопорушенні, передбаченому ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), належними до допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, не знайшли свого підтвердження іншими беззаперечними доказами.

Зіткнення двох автомобілів «Volvo S80» та «BMW 520D» відбулось у Рівному торік на початку липня після 20-ї години. Із протоколу про адміністративне правопорушення, яке склали на місці працівники поліції, вказано, що водій автомобіля «Volvo S80» на перехресті рівнозначних доріг не надав перевагу та допустив зіткнення з транспортним засобом «BMW 520D», який наближався до перехрестя праворуч. Обидві іномарки отримали механічні пошкодження.

Апелянтові К. працівники поліції інкримінували порушення п.16.12 Правил дорожнього руху України й вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів), та скерували протокол до суду.

Місцевий суд визнав водія автомобіля «Volvo S80» винним у вчиненні адмінправопорушення, а провадження у справі закрив у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, К. оскаржив його до Рівненського апеляційного суду, наполягаючи на скасуванні постанови суду та закритті провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Рівненський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу водія «Volvo S80» без задоволення.

Приймаючи таке рішення, суд вивчив всі обставини справи та з’ясував детальні дорожньо-транспортної пригоди.

Аварія сталася на перехресті  рівнозначних доріг: водій автомобіля «BMW 520D» виїжджав дорогою, яка веде із житлового комплексу, тобто з житлової зони, а тому повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються нею, а з’їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає (п. 10.2 ПДР України). А відтак — мав надати перевагу і водію «Volvo S80».

Критично апеляційний суд віднісся й до тверджень експерта НДЕКЦ УМВС України в Рівненській області, який у висновку зазначив, що в діях водія «BMW 520D» не вбачається невідповідностей вимогам Правилам дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинно-наслідковому зв’язку зі скоєнням цієї дорожньо-транспортної пригоди, а дії водія «Volvo S80» не відповідали вимогам ПДР, що й стало причиною аварії.

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно К., не може бути визнаний належним доказом у цій справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адмінвідповідальнсоті, і не викликали сумніви у суду.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що вина водія «Volvo S80» в інкримінованому йому правопорушенні, належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколі, не знайшли свого підтвердження іншими беззаперечними доказами.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

Зважаючи на це, апеляційний суд скасував постанову місцевого суду, а провадження у справі відносно К. закрив.