Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Таке право реалізував суміжний землекористувач, вчасно виготовивши технічну документацію у передбаченому законом порядку.
До Рівненського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга жительки Сарненського району на рішення місцевого суду, яким їй відмовлено в задоволенні позову до Сарненської міської ради, приватного нотаріуса Сарненського нотаріального округу про визнання протиправними низки рішень сільської ради, які, за твердженнями позивачки, обмежували її право користування земельною ділянкою. Просила скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції вивчила матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухала пояснення учасників судового розгляду і прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення рішення місцевого суду без змін.
Суд встановив, що житловий будинок з надвірними будівлями в одному з сіл Сарненського району позивачка успадкувала за заповітом у 2003 році.
Згідно з дослідженим обрисом обміру земельної ділянки, земельна ділянка сусіда частково находить на земельну ділянку позивачки.
Обставини спору зафіксовані актом сільської ради.
Відповідно до рішення органу місцевого самоврядування, у 2006 році позивачці передано у власність земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельна ділянка для особистого підсобного господарства й рекомендовано останній посвідчити право власності на земельну ділянку Державним актом.
У 2015 році своїм рішенням сільська рада надала позивачці дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Незважаючи на отримання такого дозволу, позивачка технічну документацію не виготовила, своє право на зазначену земельну ділянку, у передбаченому законом порядку, не зареєструвала.
Таким правом скористався її сусід по земельній ділянці, який також отримав дозвіл сільської ради на виготовлення технічної документації, котру було затверджено органом місцевого самоврядування та передано земельну ділянку безоплатно у його власність.
Приймаючи рішення не на користь позивачки, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яка була передана безоплатно сільською радою сусідові позивачки, правомірно набута ним у власність. Після оформлення необхідної документації він подарував її разом із розташованим на ній житловим будинком. Обдарована є добросовісним набувачем і набула право власності на земельну ділянку з моменту державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже суд, розглядаючи вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування та припинення права власності на земельну ділянку, дотримався положень Земельного кодексу України щодо підстав для припинення прав на землю та гарантій, встановлених ст. 321 Цивільного кодексу України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності.
Рішення сільської ради про передачу у власність позивачки земельної ділянки є недостатнім доказом в обґрунтування позову, оскільки відсутні відомості про технічні характеристики переданої у власність земельної ділянки.
Фактично вказане рішення позивачка не реалізувала, оскільки у встановленому законом порядку не оформила право власності на землю шляхом її держаної реєстрації.
Натомість суміжний землекористувач, отримавши рішення органу самоврядування, виготовив технічну документацію, зареєстрував право власності на виділену йому земельну ділянку, яку в подальшому подарував та зареєстрував на нову власницю.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про неприпустимість втручання у мирне володіння власниці спірним нерухомим майном, яка не була залучена у якості співвідповідача у цій справі.