Відповідач у суді виборов право залишатися батьком для своїх неповнолітніх дітей

Рівненський апеляційний суд скасував рішення місцевого суду про позбавлення батьківських прав. Щоправда, суд апеляційної інстанції поновив права лише для батька, який, на відміну від його колишньої дружини, оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку, вважаючи його передчасним та упередженим.

Ініціатором позбавлення батьківських прав обох батьків стосовно їх дітей 14 та 11 років виступив Орган опіки та піклування однієї з сільських рад на Рівненщині. Звернувшись до місцевого суду з позовом, свої вимоги державна установа аргументувала тим, що діти перебувають у складних життєвих обставинах. Після розлучення батьків вони проживають із бабусею, мамою їхнього батька, який мешкає в іншому селі. Чоловік створив нову сім’ю, в якій народилася дитина. Призначені судом аліменти відповідач не сплачує, а тому має заборгованість.  Мама дітей періодично виїжджає за кордон на заробітки, а коли повертається, то навіть до них не навідується. 

Суд першої інстанції позов Органу опіки та піклування задоволив і, крім позбавлення батьківських прав обох батьків, стягнув з матері аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 % прожитого мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно і до досягнення ними повноліття.

Рішення місцевого суду вмотивоване положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України (далі — СК України), яка передбачає можливість суду позбавити батьків батьківських прав щодо їхніх дітей за умови свідомого, умисного ухилення від своїх батьківських обов’язків.

Не погодившись із таким рішенням суду, батько дітей оскаржив його до Рівненського апеляційного суду. В поданій апеляційній скарзі заперечував законність позбавлення його батьківських прав щодо дітей, стверджував, що має намір з ними спілкуватися, брати участь  в їх вихованні та утриманні в міру можливостей. Покликаючись на передчасність та упередженість оскаржуваного рішення суду, просив скасувати його в частині позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітніх дітей та в цій частині ухвалити нове рішення — про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, з’ясувавши всі обставини та проаналізувавши встановлені факти у цій справі, прийшов до висновку про задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно зі ст. 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батьків, так і для дітей, тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог Органу опіки та піклування сільської ради до відповідача про позбавлення батьківських прав, врахував ту обставину, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовується як крайній захід впливу та захисту прав дитини.

Враховуючи ці обставини, апеляційний суд на підставі належних чином оцінених доказів прийшов до висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей, оскільки батько бажає спілкуватися з дітьми, проти позбавлення батьківських прав заперечує, що свідчить і сам факт оскарження ним судового рішення.

Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, не знайшов умисної поведінки батька щодо невиконання ним батьківських обов’язків із виховання та утримання дітей.

Не погодився суд з висновком Органу опіки і піклування, вважаючи його недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей.

Що стосується наявної заборгованості відповідача за аліменти на користь матері дітей, то ця обставина не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

При цьому Рівненський апеляційний суд попередив батька про необхідність зміни поведінки щодо його неповнолітніх дітей.