Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Таке рішення ухвалив Рівненський апеляційний суд, залишивши без змін судове рішення місцевого суду, яким частково задоволено позовні вимоги Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до колишнього виконуючого обов’язки директора заповідника й стягнуто з нього на користь Національного природного парку понад 23 тисячі гривень.
Мова йде про саджанці туї, самшиту, ялівцю, які відповідач, перебуваючи на адміністративній посаді, не зберіг, а при звільненні — не склав та не підписав акту прийому-передачі документів фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріальних цінностей. На неодноразові виклики для участі в інвентаризації до установи відповідач також не з’являвся.
Ця історія розпочалась із призначення відповідача у 2014 році виконуючим обов’язки директора Національного природного парку на Рівненщині. Уже в наступному році його звільнили з посади й очільником парку став його наступник.
За час перебування на керівній посаді у лютому 2015 року був укладений договір про прийняття завідувачем розсадника на тимчасове зберігання кількасот саджанців туй, самшиту та ялівцю, що підтверджується актом-приймання-передачі матеріальних цінностей.
У квітні ця угода була розірвана і матеріально відповідальним за майже 800 саджанців знову став виконуючий обов’язки директора парку, який дав усне розпорядження про висадку рослин на приватній ділянці одного з працівників природно-заповідного фонду.
У травні відповідач звільнився, не передавши товарно-матеріальні цінності для заповідника.
Оскільки відповідач ігнорував листи від адміністрації парку про передачу матеріальних цінностей та документів, спеціальна комісія виявила відсутність частини саджанців, однак провести інвентаризацію без участі колишнього директора парку, який залишався відповідальною особою, не могла.
Було залучено експерта з проведення незалежної оцінки майна.
У січні 2019 року Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України звернулося до суду з позовом до колишнього в.о. директора парку про стягнення з нього завданої матеріальної шкоди в розмірі 31 879 гривень на користь Національного природного парку.
Цей позов суд задовольнив частково та стягнув з відповідача 23 376 гривень.
Судове рішення до Рівненського апеляційного суду оскаржили обидві сторони. Позивач в апеляційній скарзі просив змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру шкоди та достягнути з відповідача 8 500 гривень. Натомість відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг сторін, тому залишив оскаржуване рішення без змін.
Відповідач за актом приймання-передачі матеріальні цінності прийняв, однак не вжив заходів щодо збереження саджанців самшиту, туї, ялівцю козацького, також не оформив договірні відносини щодо зберігання матеріальних цінностей з працівником парку, на приватній ділянці якого висаджені саджанці, акту приймання-передачі матеріальних цінностей та договору про повну матеріальну відповідальність не уклав, чим порушив свої трудові обов’язки.
Доказів, які б свідчили про протилежне, відповідач не надав і в ході апеляційного провадження справи.
Факт нестачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується низкою документів, що містяться у матеріалах справи.
Розмір прямої дійсної шкоди позивачем визначений на підставі первинних бухгалтерських документів, тому позов у цій частині є обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
_03_03.png)
