Апеляційний суд стягнув із Державного бюджету України на користь позивача кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди

Чоловік більше двох років перебував під слідством. Органи досудового розслідування навесні 2019 року вручили йому підозру у незаконному видобутку корисних копалин. Оскільки довести його винуватість не змогли, місцевий суд у червні 2022 року виправдав позивача, а Рівненський апеляційний суд залишив цей вирок без змін. Після цього виправданий звернувся до суду з позовом до правоохоронних органів про відшкодування моральної шкоди.

Рівненський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду, яким частково задоволено позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування й прокуратури та стягнуто з Державного бюджету України на його користь кошти.

Ухвалюючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд встановив, що позивач перебував під слідством із травня 2019 року по листопад 2021 року.

Позивачеві було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 240 Кримінального кодексу України.

Вироком місцевого суду у березні 2021 року позивача було визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні та виправдано у зв’язку з відсутністю в його діях кримінального правопорушення. Суд апеляційної інстанції цей вирок залишив без змін.

Виправданий звернувся до суду з позовом до ГУ Національної поліції в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

Місцевий суд позовні вимоги задоволив частково та стягнув на користь позивача кошти у рахунок відшкодування моральної шкоди із Державного бюджету України.

Судове рішення в апеляційному порядку оскаржило ГУ НП в Рівненській області, наполягаючи на його скасуванні та ухваленні нового рішення — про відмову в задоволенні позову.   

Відхиляючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд погодився з мотивацією суду попередньої інстанції про те, що законом передбачено право особи на відшкодування шкоди, яка була їй заподіяна незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду та обґрунтував своє рішення тим, що позивачеві була пред’явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, а згодом суд першої інстанції проголосив щодо нього виправдувальний вирок, залишений без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, яка набула законної сили.

Часткове задоволення місцевим судом позовних вимог, попри те, що позов був заявлений на більшу суму, апеляційний суд вважає справедливим і достатнім для відшкодування завданих позивачеві моральних втрат. Така позиція суду відповідає ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та передбачає, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, розмір відшкодування такої шкоди обраховується виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за місяць перебування під слідством чи судом.