Відповідальність за шкоду, завдану позивачам смертю батька внаслідок автомобільної аварії, покладається не на водія, а на роботодавця

Трагічний випадок стався під час виконання відповідачем службових обов’язків на підприємстві. Хоча директор Товариства з обмеженою відповідальністю переконував суд, що на час аварії працівник був відсторонений, автомобілем скористався в особистих цілях, однак свідки у справі спростували це твердження керівника. Детальніше — у матеріалі.

Дорожньо-транспортна пригода сталася у червні 2015 року в одному з сіл Дубенського району. Велосипедист, місцевий мешканець, потрапив під колеса легкового автомобіля.

Суд першої інстанції визнав водія винним у вчиненні смертельної аварії та призначив йому покарання — 5 років 6 місяців позбавлення волі, частково приєднавши до покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду.

Місцевий суд у червні 2022 року частково задоволив позов потерпілих — сина та доньки загиблого. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТзОВ) на користь позивачів в рівних частинах матеріальну шкоду та однакові суми в якості відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із таким рішення, ТзОВ оскаржило його в апеляційному порядку, наполягаючи на скасуванні судового рішення та ухваленні нового — про відмову у задоволенні позову. Підставою для прийняття такого рішення, на думку апелянта, є та обставина, що відповідач керував транспортним засобом, яке належить Товариству, та скоїв ДТП, що потягнуло смерть людини, не у зв’язку із виконанням службових обов’язків, а неправомірно скориставшись  джерелом підвищеної небезпеки в особистих цілях, тому саме він є відповідальним за завдану шкоду.

Відхиляючи апеляційну скаргу відповідача, Рівненський апеляційний суд погодився з вмотивованістю рішення суду попередньої інстанції, яка полягає в тому, що чинним законодавством передбачений обов’язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого, відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника, відшкодувати ці витрати, та обґрунтована належними і достовірними доказами того, що позивачі у справі понесли витрати на поховання батька, який загинув внаслідок винних дій працівника відповідача при виконанні тим службових обов’язків, у зв’язку з чим відповідальність за шкоду згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України несе роботодавець.

Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди вмотивоване положеннями статтей 1167, 1168 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, чоловікові, дітям цієї особи, та особам, що проживали з нею однією сім’єю.

Не знайшли підтвердження й доводи апелянта про те, що відповідач на момент скоєння ДТП був відсторонений від виконання службових обов’язків та скористався транспортним засобом поза робочим часом. Свідки у суді першої інстанції підтвердили, що відповідач продовжував працювати і про його відсторонення не було відомо.